Періодично лікуючись у Волинському госпіталі для інвалідів війни, нерідко чую нарікання її учасників на те, що автобуси маршруту № 3, які під’їжджають до воріт лікарні з інтервалом якихось 10 хвилин, беруть безкоштовно лише інвалідів війни, учасників бойових дій...
Періодично лікуючись у Волинському госпіталі для інвалідів війни, нерідко чую нарікання її учасників на те, що автобуси маршруту № 3, які під’їжджають до воріт лікарні з інтервалом якихось 10 хвилин, беруть безкоштовно лише інвалідів війни, учасників бойових дій
Петро ЮШКОВЕЦЬ, учасник війни, член Національної спілки журналістів України
Учасники війни, всупереч законодавству, позбавлені цієї пільги керівництвом Луцької міськради, мовляв, не вистачає грошей. У цьому я особисто переконався тричі, коли водій мені заявив, щоб платив за проїзд або залишив маршрутку, тоді як під час війни фронт і тил були єдині. На жаль, зараз нас роз’єднали, зробили чужими. Тому я звернувся на «пряму лінію» Кабінету Міністрів із проханням посприяти вирішенню цього, на мою думку, надто простого, а для нас дуже важливого питання. Мова йде лише про маршрут № 3, а не безкоштовне перевезення цієї категорії людей усім транспортом. Однак замість того, щоб прислухатися до нашого голосу, одержав відписку. Адже про суть прохання ― ні слова. Людина каже: «Їду в госпіталь для інвалідів війни». Хіба цього мало? Очевидно, бездушність бере гору над чуйністю й увагою. Адже ми теж причетні до відзначення ветеранами війни 70-річчя визволення України від гітлерівських окупантів. м. Ківерці.
