Її, загорнуту в стару ковдру, морозного дня мати залишила на залізничному вокзалі. В єдиній брудній пелюшці була записка: «Малу звати Яна»…
Її, загорнуту в стару ковдру, морозного дня мати залишила на залізничному вокзалі. В єдиній брудній пелюшці була записка: «Малу звати Яна»…
Віталіна ПИСАР
Дівчина виховувалась у дитбудинку і змалечку звикла до самостійності та відповідальності. Коли підросла, з радістю допомагала доглядати малих діток, за що найменші вихованці називали її мамою. Яна, розумна і відповідальна, мала від Бога талант ставити світлу мету і йти до неї, долаючи будь-які труднощі. Дівчина здобула вищу освіту, влаштувалась на хорошу роботу. І тут зустріла Тараса — веселого і уважного, з величезною щирою посмішкою. Кохання тисячею яскравих зірок посипалося на щасливу пару. Після першої прогулянки за руку весняного вечора із Тарасовим піджаком на плечах Яна вперше відчула, як насправді солодко пахне вишневий цвіт… Яна повірила у щастя. Їхнє весілля було фантастичним. Потім — щаслива вагітність, десятки фотографій з величезною Тарасовою усмішкою і все більшим Яниним животиком. І найкращий день — народження чудових двійняток. Тарас був дбайливим татом і допомагав дружині у всьому. Їхнім стосункам заздрили всі… Двійняткам було лише три місяці, коли почалася Революція гідності. Яна знала, що Тарас, щирий патріот, поїде на Майдан. Вона теж усім серцем любила Україну, називала її своєю справжньою мамою і щовечора перед образами щиро благала Бога дати їй щасливу долю. На Майдані Яна з Тарасом були разом: він поряд з іншими борцями за справедливість стояв на барикадах, а вона вдома з малюками біля увімкненого телевізора молилася за ті барикади… Двійняткам було лише півроку, коли почалася АТО. Яна знала, що Тарас піде в добровольці. Але цього разу не пустила — понад усе боялася, що хлопчики можуть залишитися без тата. Проте не забарилася і повістка — Тараса мобілізували у першій хвилі. Яна щодня молилася і вірила, що все буде добре. Двійнятка уже починали ходити, коли Тарас прийшов на ротацію. Яна вдруге повірила у щастя — він живий і нарешті всі разом. «І так буде й надалі», — пообіцяв Тарас. Згодом його знову викликали на Схід. Яна знову вірила. Сама ростила діток і жодного разу не пожалілася, що їй важко. І ось звісточки від Тараса перестали надходити. Якимись тривожними стали діти: щоночі плачуть, удень граються дуже мляво. Яна щосили намагалася не показувати свого хвилювання хлопчикам: як завжди, співала їм веселу пісеньку про тата, пекла смачне печиво і купила нову книжку. Тільки щоразу кололо у серці, коли в новинах розповідали про нові жертви української армії. …Раптовий дзвінок із невідомого номера вирвав Яну із лабіринту моторошної задуми. — Алло… — Янусю, ти ще мене у розшук не оголосила? — засміявся у слухавку Тарас. — Все добре. Ти не хвилюйся, я в госпіталі, скоро приїду і ми з хлопчиками щодня даруватимемо тобі квіти!.. Яна отямилася від того, що її волоссям грався Андрійко, а Юрко голосно лементував, бо не міг вилізти на стільчик. Жінка зрозуміла, що втратила свідомість. Обійняла синочків і схопила телефон. Так, їй не здалося, вона розмовляла з Тарасом. Набрала номер. — Ваш чоловік на операції, просив передати, щоб ви не хвилювались, — кволим голосом пояснив сусід по палаті. Тараса привезли через тиждень. Яна готувалася до цього дня, немов до найбільшої в житті події. Це ж він, її Тарасик, змусив втретє повірити у щастя: вся сім’я знову разом і тепер їм ніщо не страшне. Коли до двору під’їхала машина, Яна незчулася, як вмить вискочила на вулицю і завмерла в очікуванні коханого. Двері відчинилися. Двоє бойових побратимів спочатку виставили інвалідний візок. Потім обережно винесли і посадили туди Тараса. … Старший ніби на років десять, з давно не голеним обличчям земляного кольору, із серйозною травмою хребта, до невпізнанності змарнілий Тарас усміхнувся дружині тією ж рідною величезною щирою усмішкою і Яна відчула себе найщасливішою жінкою у світі. Вона зможе все — заробити грошей, доглянути дітей, бути водночас доброю і ласкавою, вона нізащо не опустить рук, бо тепер у неї найвідповідальніша мета — поставити на ноги своїх найдорожчих трьох хлопців…
Фото із сайту http://cs619627.vk.me/v619627964/115dc/r24uMZTyQDc.jpg
