ЩО КРАЩЕ: СВОБОДА СЛОВА ЧИ ЗАМОЖНЕ ЖИТТЯ ГРОМАДЯН?

Уже років зо 25 я не їздив до Білорусі. Та спілкуючись із громадянами цієї країни, котрі гостюють у нашому селі, чую гарні відгуки про тамтешнє життя. Люди вірять Лукашенку, підтримують його, бо кращого глави держави просто не бачать...

Микола КУЖЕЛЮК, село Кроватка Рожищенського району


Воно й не дивно, бо в білорусів пенсії і зарплати вищі, а ціни на товари та послуги нижчі, ніж в Україні. Про дисципліну, якість доріг, культуру сусідньої держави можемо тільки мріяти.
Наведу такий приклад. Мій племінник із товаришами вирішили їхати на роботу в Росію через Білорусь. Зупинилися в черзі на переході. Одному з хлопців захотілося в туалет. Вийшов із автомобіля і помочився просто на заднє колесо. Це помітили білоруські прикордонники. Коли підійшов час перетину кордону, то українцям відмовили у в’їзді. Ні вмовляння, ні обіцяні 100 доларів не допомогли. Відповідь була така: «Пропонуйте хоч 1000 доларів — все одно не дозволимо розвозити різну заразу нашими дорогами. Повертайтеся і не розраховуйте проїхати через інші переходи, бо там усіх уже попереджено». Довелося цій компанії вирушати в Росію через Київ, а це вдвічі довший маршрут і більші витрати.
Та що далеко ходити! Розповім про дорогу з Турійська до Кременця, яка проходить через моє село. Років п’ять тому встановили на ній кілометражні стовпчики. Милувався ними, думав, ось і тут нарешті навели порядок. Та недовго довелося радіти — стовпчики повиривали по-живому на якісь господарські потреби. Власне їзда цим шляхом нині нагадує «ходіння по муках». За режиму Януковича його ще якось латали. Та вже більш як рік навіть такого ремонту тут не було. Зате узбіччя люди «прикрасили» мішками зі сміттям.
Тому, проаналізувавши все, роблю висновок: от би й Україні такого Лукашенка. Ми мали б хороші дороги, трактори, екологічно чисті продукти, високі пенсії та зарплати. У нашої північної сусідки сильна економіка, хоча природні ресурси бідні. А в нас багаті чорноземи, вся таблиця Менделєєва корисних копалин, працьовиті люди, але тупцюємо на місці. Так воно й буде, доки не наведемо лад. Якщо хочемо потрапити до Євросоюзу, то переймімо культуру Білорусі хоч на 50 відсотків. Бо чого-чого, а свободи слова в нас вистачає. Договорилися до того, що втрачаємо економічно вигідні багаті території. Як казав один дядько: «Було б все, та немає розуму в голові». Де ж ти, наш Лукашенку?


Від редакції
Звісно, кожен читач має право на власну думку, однак не можемо не зробити кілька ремарок. Автор захоплюється не лише розвитком Білорусі, її «шикарними дорогами», а й лідером, який тримає залізну дисципліну. Звісно, якісна інфраструктура — вагомий показник економіки. Не можна заперечити, що в Україні замість шляхів часто одні напрямки. Проте в сусідній Польщі суспільний лад зовсім інший, ніж у сябрів, та дороги не гірші, ніж у Білорусі. То, може, справа не в авторитарному лідері — такому, як Бацька?
Напевне, найважче і найважливіше починати з малого: порядку на власному обійсті, у своєму селі. Дивись — і в країні лад наведемо. Хоча покладатися на когось (депутатів, газету чи Лукашенка) замість того, щоб самим братися за діло, звісно, легше. На жаль, так і роблять більшість українців. Нарешті, не варто забувати, що в умовах «білоруського порядку» лист нашого читача навряд чи з’явився б на сторінках газети.