КРИЛА ЛЕГЕНДАРНОГО КУЛЕМЕТНИКА «АЗОВУ» ІГОРЯ СЛИВКИ

У Горохівському коледжі Львівського національного аграрного університету відбувся багатолюдний мітинг-реквієм, приурочений відкриттю меморіальної дошки герою Революції гідності та війни на Сході України, легендарному кулеметнику й розвіднику полку «Азов» Ігореві Сливці. У ньому взяли участь керівники району, викладачі й студенти, широка громадськість...

Олег ДІДИК

З цим навчальним закладом тісно пов’язане життя великого патріота України. Про це зворушливо розповідали директор коледжу Микола Нарихнюк, ведучий мітингу–реквієму — заступник директора коледжу з навчальної роботи Олег Жельчик. За лідерські риси, принциповість, спортивні успіхи студенти обрали Ігоря Сливку старостою групи. Тут, у коледжі, він зустрів своє кохання — студентку бухгалтерського відділення Тетяну, яка стала його вірною дружиною. А у 2014 році вони привели вступати до коледжу своїх синів–двійнят Вадима й Володимира. Нині хлопці — студенти ІІ курсу технологічного відділення.
Коли розпочалися історичні події на Майдані в Києві, Ігор одним з найперших серед горохівчан став активним учасником Революції гідності. Разом із побратимами з «Правого сектору» проривав стіну «Беркута», боровся проти свавілля режиму Януковича. Коли Росія сепаратистськими бандами пішла агресією на Україну, Ігор — знову в рядах мужніх її захисників. Про його надзвичайну хоробрість мовили слово на мітингу бойові побратими Вадим Крикун і Павло Данильчук, а також брати–близнюки Олексій та Олег Буторіни, яким Ігор Сливка врятував життя.
Ось як це було. На бойовому посту №1, за метрів триста від бойовиків, залишилося тільки четверо азовців, у тому числі брати Буторіни. Відбиваючи шалені атаки ворога, вони протрималися три доби. Іншого виходу, як підірвати себе, щоб не потрапити в полон, не було. Ігор Сливка, як завжди мовчки (не випадково мав позивний Тихий), взяв станковий гранатомет, підвівся на повен зріст і попрямував до позицій бойовиків. Знищив вогневі точки противника й повернувся до своїх побратимів.
За цей та інші подвиги Ігореві Сливці було присвоєно звання лейтенанта, нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Святійший Патріарх Київський і всієї Руси–України Філарет удостоїв високої церковної нагороди — медалі «За жертовність і любов до України». Іменем героя в Горохові названо вулицю, де живуть його дружина Тетяна, сини Вадим і Володимир.
Герої не вмирають! Пам’ять про них вічна! Ці істини звучали у виступах голови райдержадміністрації Любові Матвєєвої і голови районної ради Леоніда Андрійчука. Бриніли сльози на очах численних учасників мітингу-реквієму, коли сини Ігоря Сливки Вадим і Володимир зняли полотно з меморіальної дошки, стали перед нею на коліна. А він дивився на своїх прекрасних синів із усмішкою, ніби радіючи, що в  нього два таких надійних крила.
Обряд освячення меморіальної дошки на коледжі ЛНАУ здійснив із церковним хором настоятель Свято–Миколаївського храму м. Горохова о. Роман Янів. Тетяна Сливка зі сльозами на очах подякувала всім учасникам мітингу-реквієму за вшанування пам’яті її чоловіка.

На фото: Дружина Ігоря Сливки Тетяна, сини Вадим і Володимир біля меморіальної дошки його пам’яті на коледжі.