Чому після тривалих конкурсів із перевезення пасажирів не ходять автобуси до віддаленого села Луковичі Іваничівського району?..
Чому після тривалих конкурсів із перевезення пасажирів не ходять автобуси до віддаленого села Луковичі Іваничівського району?..
В’ячеслав СТРИЙ
За 25 кілометрів від райцентру Іваничі причаїлося село Луковичі. Його жителі колись працювали в агроформуванні, нині заробляють здебільшого господаркою. Головний дохід трудівників — від продажу продукції, вирощеної власноруч. Та збувати на місці молоко, м’ясо, городину невигідно, а повезти на продаж у Володимир–Волинський або Червоноград Львівської області немає чим, бо в село давно не ходять рейсові автобуси. Не щастить луковичівцям на перевізників і край! Причому тягнеться ця історія вже не один рік. Знають про це і в районній державній адміністрації, і в департаменті інфраструктури та туризму ОДА. Але, як мовиться, віз і нині там. Пригадується, свого часу із Нововолинська до Луковичів тричі на день курсував автобус ЛАЗ. І пасажирів вистачало. Згодом на цьому напрямку стали їздити маловмісні бусики. І хоча в них набивалося людей, як оселедців у бочці, але попри незручності їхали. Та вже більш ніж півроку село без транспортного сполучення. А тому мешканці Луковичів і сусідніх Бужковичів та Орищів змушені добиратися до райцентру самотужки. Тих, хто приторговує сільгосппродукцією, підвозять кіньми до потяга на залізничні полустанки у Яневичах і Бубнові. — Треба якось виживати, — каже жінка, яка з нехитрим селянським крамом їде возом на залізничну станцію. — Скоро дітям до школи, треба щось вторгувати, щоб купити обновку. Ми ніби всіма забуті. Для чиновників відновити автобусне сполучення — ніби ракету в космос запустити. Здається, жителі Луковичів наситилися солодкими обіцянками. Керівник громади Ігор П’ятоха доклав чимало зусиль, щоб у село їздили автобуси, стукав у всі двері. Але, виявляється, його зусиль і повноважень недостатньо. Згідно із Законом України «Про автомобільний транспорт» організація тендерів на пасажирські перевезення на приміських маршрутах — у компетенції райдержадміністрацій. Ще 17 квітня цього року Іваничівська РДА оголосила конкурс. Але, на жаль, не зголосилося жодного охочого надавати такі послуги. Час спливав, але навіть про цей невтішний результат чиновники не спромоглися поінформувати населення. По допомогу луковичівці звернулися до народного депутата України Ігоря Гузя. Той це прохання скерував директору департаменту інфраструктури та туризму ОДА Іванові Мирці. Але знову не склалося з конкурсом. Хоча прес–служба депутата поспішила повідомити: «Мешканцям Луковичів доведеться почекати до червня. Саме на цей час заплановані нові тендери для перевізників». Цими днями я розмовляв із помічником Ігоря Гузя Андрієм Бокочем. Він сказав, що буцімто є певна домовленість із перевізником, який погодився їздити до Луковичів. Але мусить пройти черговий тендер. Надія ніби жевріє. Та й грядущі вибори, певно, спонукатимуть чиновників діяти активніше. Зневірені селяни кажуть: «Все це дістало!» А так хочеться, щоб із відновленням автобусного сполучення їхнє непросте життя хоч трішечки скрасилося, щоб села не перетворювалися у депресивні, щоб, врешті, земляки, яких доля закинула в інші краї, могли добратися на свою малу батьківщину. смт Іваничі
