Останній день літа перетворився в Україні на кривавий понеділок...
Останній день літа перетворився в Україні на кривавий понеділок. Щойно Верховна Рада попри блокування трибуни депутатами від «Свободи» і Радикальної партії проголосувала в першому читанні зміни до Конституції в частині децентралізації, які провладна більшість вважає єдиним шляхом досягнення миру на Донбасі, — як протестувальники почали наступ на будівлю парламенту
Ігор ВОЛОШЕНЮК, депутат Луцької районної ради
Правоохоронці намагалися відтіснити наелектризований натовп, проте їх закидали димовими шашками. Більше сотні учасників протистояння, багато з яких пройшли горнило антитерористичної операції, постраждали, від розриву бойової гранати загинули молоді гвардійці. Хто поверне матерям синів, а Україні — патріотів? Представники влади, і в першу чергу Президент України Петро Порошенко, переклали вину на організаторів мітингу та політичні сили, які хочуть зірвати євроінтеграційні процеси в державі. Лідери «Свободи» тим часом звинувачують у протистоянні «орлів Авакова», які нібито першими пішли у наступ, розтоптавши портрети загиблих українських героїв та не зумівши нейтралізувати провокаторів. До перекладання вини швидко підключився вітчизняний політикум, дісталося на горіхи і тим, хто хоче посварити Україну з Францією, Німеччиною та Америкою, і тим, хто переводить стрілки на північного сусіда. Справжні причини «кривавого понеділка» українське суспільство дізнається не скоро. Але вже зараз можна говорити про деякі очевидні речі, спричинені змінами до Конституції, по-належному не обговореними у суспільстві. Попри звинувачувальну риторику політиків важко не погодитися з тими, хто вважає, що ми знову зробили «картинку для Путіна» перед поїздкою президента Росії до Нью-Йорка на засідання Генеральної Асамблеї ООН, де його дипломати вкотре розповідатимуть, як в Україні людей під присягою вже не ставлять привселюдно на коліна, як це було свого часу і в Луцьку, а просто вбивають під стінами парламенту. До речі, у Москви немає двох точок зору на події останнього серпневого дня. Кремль не сумнівається і буде переконувати світ, що «київська хунта» ще раз продемонструвала неспроможність управляти процесами, які відбуваються в державі, де націоналісти намагаються утвердити «повну і беззастережну владу радикальних сил», «ультранаціоналістичну диктатуру». По-друге, як би не намагалися оббілити себе сторони конфлікту, відповідальність мають узяти на себе і влада, поведінка якої не дуже відрізнялася від дій попередньої під час прийняття сумнозвісних січневих законів, і радикальні сили, котрі повинні відповідати за життя і здоров’я людей, яких привели під стіни парламенту. Чиновники всіх рівнів мусять розуміти: поспішність під час прийняття доленосних рішень лише шкодить справі. Суспільство не підготували ні до передачі повноважень із центру на місця, ні до адміністративно-територіальної реформи. Зміни до закону передбачають, що джерелом влади повинні стати місцеві громади, які самі будуть збирати податки і розподіляти бюджети. Не стане обласних та районних адміністрацій. Але чи матимуть територіальні громади всю повноту влади, коли колегіальне рішення може поставити під сумнів чи відмінити від імені держави префект? Дискусій багато, а що буде насправді — можна лише здогадуватися. Сільським громадам продовжують викручувати руки щодо об’єднання, схеми якого розробляли грантові організації без предметних консультацій навіть із головами сільських і селищних рад, не кажучи вже про простих людей. Примусовий шлюб, до якого схиляють територіальні громади, не прорахований добре ні економічно, ні географічно, не збалансовано інтереси суб’єктів можливої кооперації. Ніхто з ініціаторів реформи не може дати відповідь на просте запитання: як кілька сільських громад можуть вижити об’єднавшись, якщо не виживають сьогодні поодинці? Чим наповнювати бюджет, коли розвалене виробництво, коли люди не мають роботи? Уперше за роки незалежності селянин залишився практично без державної підтримки. Цільові аграрні програми, яких на папері дуже багато, насправді буксують. Цінова політика дискримінаційна. Нема де збути вирощену продукцію. Під загрозою через посушливе літо посівна кампанія. Держава при теперішній владі перетворюється у статиста, допомагає почасти великим агрохолдингам, малі ж фермерські господарства на грані банкрутства. У цей непростий час варто нагадати українським політикам слова класика, що тільки труд є батьком матеріальних благ і тільки економіка зробить наше життя кращим. Чи не пора зачохлити прапори і братися до роботи?
