«ЯКЕ ВІДЕО, КОЛИ НА ТВОЮ ГОЛОВУ ЛЕТИТЬ 50-КІЛОГРАМОВА МІНА?!»

Переможці червня редакційної акції «Людина місяця» Віталій та Микола Христюки (на фото) на власному бойовому досвіді переконалися, що керувати армією в АТО мають не пузаті дядьки зі здоровенними лампасами, а ті, хто безпосередньо захищав нашу країну в бою...

Кость ГАРБАРЧУК

«ДРУГ ЗА ДРУГА, БРАТ ЗА БРАТА І ЗА БАТЬКІВЩИНУ»
«Хрест братів Христюків – захищати Україну» – так називалася наша розповідь про двох хлопців із селища Колки Маневицького району, які народилися і виховувалися в незалежній Україні, а коли настав час захищати її цілісність, одразу пішли на фронт. Інакше не могли.
У них із дитинства була єдина мрія — стати військовими, а життєвий девіз: «Друг — за друга, брат — за брата». Віталій у лютому цього року закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Отримав звання «лейтенант» і військову спеціальність артилериста. Молодий офіцер нині служить у зоні бойових дій.
У Миколи Христюка шлях до омріяної професії вийшов значно тернистішим. У 2014-му він здобув диплом бакалавра Луцького національного технічного університету і хотів стати курсантом академії імені Петра Сагайдачного, але отримав відмову з поясненням, що вже навчався державним коштом. Тоді юнак пішов в армію добровольцем. У 30-й Новоград-Волинській механізованій бригаді Микола Христюк підписав контракт і після підготовки на полігоні став розвідником. У січні потрапив до зони бойових дій, спочатку — в Артемівськ, згодом — у Дебальцеве.
Позавчора лейтенант Віталій Христюк, перебуваючи на Волині у відпустці, зайшов до нашої редакції. Скромний та небагатослівний офіцер погодився відповісти на кілька запитань.

«ЯКБИ НАШИМ ВОРОГОМ БУЛИ ТІЛЬКИ ОПОЛЧЕНЦІ З ДОНБАСУ...»
– Віталію, розкажіть про події, які сталися у вашому житті після виходу публікації у «Волині-новій»?
– У мене особливих новин немає, продовжую службу в зоні бойових дій. Зате чимало змін у брата Миколи. Він став курсантом Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Там, де навчався я, тільки він буде офіцером-піхотинцем. Минулого року йому відмовили, але тепер ситуація змінилася. Тобто брат також почав втілювати свою мрію в життя. В них зараз 50 відсотків першокурсників мають бойовий досвід, брали участь у війні. Це люди, які зробили свій вибір і вирішили стати професійними захисниками своєї країни.
– Ви щойно повернулися з фронту. Яка нині ситуація в зоні бойових дій?
– Останнім часом, особливо після того, як оголосили перемир’я, стало значно спокійніше. Але це нас не розслабляє, не розхолоджує, адже маємо досвід: після затишшя може бути буря, як минулого року. Хоча і зараз трапляються провокації, обстріли, поки без застосування артилерії, тільки зі стрілецької зброї — кулеметів, автоматів. Ми не знаємо, чи довго так триватиме і чим воно закінчиться. Можу лише сказати: наша армія готова до будь-якого розвитку подій. Покращується ситуація із забезпеченням, особливо технікою.
– У попередній публікації ви розповідали, що ще в шкільні роки визначилися з вибором майбутньої професії, вирішивши стати офіцером. Хто для вас з дитинства був героєм?
– Я не мав якогось літературного кумира чи героя фільму. Але в академії був викладач, з якого всі хотіли брати приклад. Справжній бойовий офіцер-артилерист – підполковник Валерій Вознюк, учасник афганської війни. Він нам на лекціях наводив чимало прикладів із власного життя. Я тоді навіть не міг подумати, що нашому поколінню доведеться воювати.
– Що потрібно зробити чи змінити, щоб перемогти в цьому конфлікті?
– Якби ворогом були ополченці з Донбасу – шахтарі та трактористи, як розповідає російська пропаганда, ми давно б закінчили цю війну. Добре бачимо, з якою технікою та озброєнням вони воюють. Ні для кого не секрет, що проти нас – потужна російська машина. Тому така війна може тривати багато років.
– Якою, на вашу думку, повинна стати Україна після її завершення?
– Саме через прагнення українців стати сучасною європейською державою і розпочалося протистояння. Я назвав би цей конфлікт нашою європейською війною. Ми зробили свій вибір і повинні виграти.

«ПАНОВЕ КОМАНДИРИ, ПРО ВІЙНУ ВИ ЗНАЄТЕ ТІЛЬКИ З КНИЖОК...»
Поспілкуватися з Миколою Христюком нам не вдалося, але пропонуємо кілька фрагментів із допису, який він оприлюднив влітку на своїй сторінці «Фейсбук»:
«Мене бісить недолугість нашого керівництва, як цивільного, так і військового. Вони роблять усе, щоб хлопці, які перебувають у зоні АТО, якнайменше отримали з того, що їм обіцяно законом – 1000 гривень за бойовий день. Ось тут і розпочинаються юридичні тонкощі. 1000 гривень солдат може отримати тоді і тільки тоді, коли в нього бойовий день. А визначають його наперед у штабі сектора. Тобто, сидить там якийсь «провидець» і думає-гадає, що в середу і суботу буде напад зі сторони противника, то ці дні вважатимуть бойовими. Але на цьому сюрпризи не закінчуються. Обстріл чи зіткнення з ворогом потрібно сфотографувати чи зробити відео. Та яке відео, коли на твою голову летить 50-кілограмова міна?! Чи коли ворог настільки близько, що вже пора діставати ножі для рукопашної сутички! Приїдьте, поживіть у бліндажі в один накат із колод діаметром 15 сантиметрів на першій лінії оборони, коли на вас летять снаряди, які в землі роблять метрові вирви...
Чим ви там, панове, займаєтесь? Мені соромно за вас... Ви про війну знаєте тільки з книжок. Керувати військами мають ті, хто тут був і брав безпосередню участь, а не пузаті дядьки зі здоровенними лампасами, які окоп не можуть перестрибнути. Прикро за таке керівництво. Якби не волонтери, яким велика шана і повага, то ми ходили б голі та голодні, і війна ця вже була б не на Сході, а в центральній Україні.
Фото Олександра ФІЛЮКА.

ТРІЙКА ЛІДЕРІВ АКЦІЇ «ГЕРОЇ НАШОГО ЧАСУ» У червнІ -2015
(за версією читачів і працівників газети «Волинь-нова»)

ХРИСТЮКИ Микола та Віталій І місце — 34,74%

«ХРЕСТ БРАТІВ ХРИСТЮКІВ – ЗАХИЩАТИ УКРАЇНУ »
«Такі хлопці Путіна поб’ють!» – в один голос заявили у нас в редакції, коли Микола та Віталій, отримавши відпустку з фронту, приїхали в гості до «Волині-нової». Доземно вклоняємося батькам із селища Колки Маневицького району, що виховали справжніх патріотів!


ЧАРОВІ Василь і Роман ІІ місце — 34,32%

«КОЛИ СИНА МОБІЛІЗУВАЛИ, 56-РІЧНИЙ ВАСИЛЬ ЧАРОВИЙ ЗАПИСАВСЯ ДО ВІЙСЬКА ДОБРОВОЛЬЦЕМ»
Командування пішло їм назустріч, і на Сході батько та син воювали в одному взводі. Кажуть, що Чарового-молодшого під час бойового завдання врятувала молитва Чарового-старшого. Адже Роман, підірвавшись на міні, дивом залишився живим – один із п’яти побратимів. Після цього лікував поранення і тримав кулаки за батька на фронті.

КОРДУНОВА Сіма ІІІ місце — 13,39%

«НІЖНІ КВІТИ ЗА «КОЛЮЧІ» РЯДКИ»
Поет і прозаїк, дослідник історії публіцист, художник і краєзнавець. А ще – справжній інтелігент, талановитий педагог, щирий патріот України, тендітна і водночас сильна жінка. Усі ці слова – про Сіму Дмитрівну Кордунову.

Дорогі друзі, нагадуємо, трійка призерів червня автоматично потрапляє до підсумкової анкети, в якій читачі та працівники газети «Волинь-нова» визначать «Людину 2015 року». Тобто ті, хто посів ІІ і ІІІ місця, матимуть ще один шанс здобути перемогу.
Завдяки вчительці рідної мови й літератури із села Ветли Любешівського району Любові Павлівні Гаць, яка витягнула щасливий конверт, серед читачів-учасників червневої акції власницею спеціального призу стала Людмила Власюк із райцентру Маневичі (просимо переможницю зателефонувати на номер 72-38-94).
Усім іншим прихильникам «Героїв нашого часу» кажемо: визначайте лідера липня (анкету подавали у четверговому номері за 3 вересня) – і ви також матимете шанс отримати подарунок від улюбленої газети!