Легенда стверджує, що найпершими у теплі краї летять зозулі, бо саме у них знаходяться «ключі від вирію»...
Легенда стверджує, що найпершими у теплі краї летять зозулі, бо саме у них знаходяться «ключі від вирію»... А цьогоріч якось непомітно зникли зі своїх гнізд лелеки. Тому ми попросили наших читачів розповісти, чи бачили вони, як цієї осені відлітали у вирій лелеки. І отримали цікавого листа із Маневичів від Володимира Дигала: «24 серпня ми з дружиною копали картоплю за 3 кілометри від Маневичів. Дні були спекотні — 35 — 37 градусів у тіні, тому роботу почали при ранковій прохолоді. Близько 11-ї, коли сонце вже добряче припікало, почали збиратися додому. Раптом із північного сходу з’явилася чимала зграя лелек. Їх не можна було порахувати, бо птахи кружляли по невеликому колу, поступово переміщуючись на південь. Я думаю, їх було десь 80. За кілька хвилин над верхів’ям лісу з’явилася друга зграя, значно більша за попередню, яка рухалася так само, по колу. Ми зачаровано спостерігали за птахами хвилин 15 — 20. За цей час зграї рухалися паралельно, не об’єднувалися і не шикувалися «в ключ». Старші люди кажуть, що так лелеки прощаються з рідним краєм. Потім вожаки, а це старі й досвідчені бузьки, лаштують зграю в ключ і провадять її у далеку дорогу. Фізично витривалі й сильні займають місце попереду, крилами «пробиваючи» у повітрі шлях. А коли втомлюються, то переміщуються у «хвіст» ключа, щоб перепочити. Вчені, які вивчають переліт птахів за допомогою спеціальних датчиків, стверджують, що лелеки, які знаходяться у «хвості» ключа, навіть примудряються подрімати під час польоту». Ми вдячні Володимиру Дигалу за лист і чекаємо нових історій про лелек.
