ЩЕ РАЗ ПРО СПЕЦРЕЖИМ ПДВ, АБО ЧОМУ СЕЛЯНИ ПЕРЕКРИВАЮТЬ ДОРОГИ*

Напередодні Нового року країну сколихнули масові протести аграріїв... Після неодноразових, проте безуспішних спроб порозумітися із владою, селяни вдалися до більш рішучих дій — перекриття автомобільних доріг. Такою була природна реакція трудівників села на податкові новації, які вже у цьому році можуть знищити аграрний сектор та спричинити зубожіння сільських громад


Ігор ВОЛОШЕНЮК,
голова Волинської регіональної партійної організації
Аграрної партії України


Щоб зрозуміти, чому аграрії, насамперед малі й середні, разом із фермерами вийшли на вулиці, потрібно знати ролі, які виконує малий, середній та великий бізнес, а також різні умови їхнього функціонування в економіці та агросекторі зокрема.
Спеціальний режим ПДВ — це спосіб накопичування фінансових ресурсів для сільгоспвиробника з подальшим вкладенням у розвиток виробництва. Його важко назвати пільгою, скоріш, це інструмент, який дає змогу аграріям накопичувати кошти для того, щоб орати, сіяти, збирати врожай, годувати худобу і, не беручи жодної копійки у держави, конкурувати з європейцями, які мають великі державні дотації та доступ до дешевих кредитів.
Збережені кошти аграрії не забирали собі, а вкладали у виробництво, розвивали технології, — як власні, так і найсучасніші світові. Тому Україна й має перші місця за багатьма експортними позиціями сільськогосподарської продукції. Тому на полицях магазинів, попри постійні кризи, у нас поки що є доступні українські продукти. Отже, спецрежим ПДВ — це всього лише компенсація відсутності інших видів підтримки, таких, як кредити чи дотації, на які поки годі сподіватися від держави.
На запитання, чому саме аграрії мають бути в такому особливому статусі, є кілька відповідей. По–перше, це одна з небагатьох розвинених галузей, з якою Україна гідно конкурує на світовому ринку. По–друге, ми хибно сформувалися як сировинна економіка, а нам потрібно розвивати переробку, якщо хочемо заробляти більше. Власне виробництво, розвиток наукової бази, селекціонування, тощо сьогодні повністю лежить на плечах приватного виробника і потребує значних коштів. По–третє, це питання продовольчої безпеки!
Великий бізнес традиційно має більше ресурсів і можливостей. Він може знайти оборотні кошти, отримати кредити. За рахунок цього він здатний ефективнiше використовувати стандартні технології, наприклад, у рослинництві. Водночас він менш гнучкий для перебудови.
Малий бізнес швидше підлаштовується до потреб ринку і конкретної продукції. Водночас у нього сумарно вищі затрати на виробництво одиниці продукції. Крім того, малий бізнес виконує велику соціальну функцію — створює робочі місця і знімає з держави частину соціальних зобов’язань. Таким чином, у рівних податкових умовах малий бізнес поставлений у менш вигідну позицію. З цієї ж причини існують різні системи оподаткування, де малому бізнесу надають преференції.
Тож поки великі підприємства відчуватимуть труднощі, малі й середні просто зникнуть. Олігархічні агрохолдинги виживуть (не оминуть нагоди і земельку прихопити), а от виробник, який на 50 — 70 відсотків забезпечує харчами країну, що гарантує продовольчу безпеку, зникне. Хоча розвиватися вони могли б за рахунок використання спецрежиму ПДВ.
Аграрна партія України, розуміючи якими катастрофічними у політичному, економічному і соціальному планах можуть стати такі податкові новації, рішуче виступила на захист українського сільгоспвиробника. Акції протесту біля Верховної Ради, місцевих державних адміністрацій, перекриття та блокування автомобільних магістралей — наша відповідь у ситуації, коли влада не хоче почути своїх громадян. Керівництво держави й надалі перебуває у політичній амнезії і навіть не уявляє, на що ми можем бути здатні.
Депутатські фракції Аграрної партії у місцевих районних радах спільно з громадськими професійними організаціями АПК, трудовими колективами сільгосппідприємств ініціювали та прийняли звернення до центральних владних органів щодо негативної оцінки запропонованих змін у податковому законодавстві у 2016 році. Підтримати таке рішення було запропоновано і депутатам Волинської обласної ради.
Проте профільна комісія з питань сільського господарства, продовольства, земельних відносин, на якій мало бути розглянуте звернення, навіть не змогла зібратись на засідання: випадково присутнім був лише голова комісії. Провести засідання комісія змогла… лише більш як за три місяці після виборів. Але таке важливе для сільськогосподарського краю рішення не зацікавило обласних депутатів та не було включено у порядок денний.
Тому необхідним є процес консолідації навколо потужного політичного аграрного руху всіх учасників агропромислового економічного напрямку. Слід припинити біганину по швидкоминучих політичних проектах, де голосу аграріїв не хочуть чути. Тільки спільними зусиллями, згуртовані з активним громадським середовищем зможемо стати на захист села. А захистимо село — захистимо Україну.