«ЩОБ ЇМ ТАК ДИХАТИ, ЯК МЕНІ ЖИТИ»

Одержавши на Святвечір повідомлення від КП «Луцькводоканал», зрозуміла, що це не що інше, як віншування з Різдвом від лукавого

Галина КАЖАН, ветеран праці із сорокалітнім стажем

Упродовж січня я тільки те й робила, що намагалась додзвонитися за вказаними номерами. Не витримую – їду на Дубнівську, 26. Пані у віконечку неохоче відриває свій погляд від комп’ютера з розкладеним пасьянсом. Показую «страшилку»-попередження про мої обов’язки і запитую, чому телефонні номери мовчать. Окинувши оком мій простакуватий вигляд, жінка йде в наступ: «Бо не працюють!» «Але це ваші проблеми! Та й сама повірка лічильника, встановленого у моїй квартирі за мій же рахунок, – ваш обов’язок. А мій – забезпечити його правильну експлуатацію та вільний доступ до нього в разі контролю», – відбиваю словесну атаку.
Пасьянс вмить зникає з монітора... Натомість пані знаходить там мої дані і вимагає останні показники холодної води. Я не пам’ятаю (це ж не серія і номер паспорта громадянина України!). На щастя, маю при собі квитанцію про оплату комунальних послуг. «Як, використовуєте лише куб?!» – дивується. «Та я й куба не використовую, мушу лишень платити так».
Нарешті чую: «Чекайте, вам зателефонують». Іду чекати. Дорогою пригадую той час, коли не було лічильників і мешканці Луцька змушені були платити за висмоктаними з пальця нормами. Якби ж насправді, не доведи Господи, виливали таку кількість води, то у місті стався би вселенський потоп!
Нарешті 9 лютого у моїй квартирі з’являються два дядечки, поливають мого синенького контролера моїм же оцтом і від’єднують від труби. За тиждень повертаються, встановлюють лічильник і залишають рахунок на 70 гривень 54 копійки (а ще ж буде комісія банку!) Згодом мають прийти дві тітки й опломбувати прилад.
Дещо раніше була повірка лічильника теплої води, для здійснення якої вистачило одного працівника, котрий виконав усі процедури за три дні без усіляких рахунків. Тож запитую в очільників «Луцькводоканалу» і керівників міста: до яких пір не виконуватимуться закони, які набули чинності ще з початку року, і доки будете залазити у порожні кишені і без того зубожілих громадян?
Замість довідки. Дізналася, що в Україні на одного працівника – платника податків припадає півтора пенсіонера. Хотілось би ще знати, скільки на одну мінімальну пенсію припадає ласих керівників установ, аптек, лікарень, перевізників і т. д. і т. ін., ладних здерти останню латану свитину з пенсіонера? Розумію стареньку, яка в черзі за ліками в розпачі прорекла: «Щоб їм так дихати, як мені жити».
м. Луцьк.