Мені вже 86 років. Я народився і виріс у селі Новоугрузьке Любомльського району. Тому все, що відбувалося до середини 1960-х років, я бачив на власні очі. І хочу висловити свої міркування щодо статті «Тут не треба машини часу, щоб потрапити у ХІІІ століття» («Волинь-нова» від 23 липня 2015 року), де йшлося про історію давнього міста Угровськ та про знайдений під дубом скарб за часів Польщі...
Мені вже 86 років. Я народився і виріс у селі Новоугрузьке Любомльського району. Тому все, що відбувалося до середини 1960-х років, я бачив на власні очі. І хочу висловити свої міркування щодо статті «Тут не треба машини часу, щоб потрапити у ХІІІ століття» («Волинь-нова» від 23 липня 2015 року), де йшлося про історію давнього міста Угровськ та про знайдений під дубом скарб за часів Польщі.
Як була комасація (спосіб землевпорядкування, коли ліквідовували розпорошені ділянки одного власника і натомість створювали більші і краще придатні для господарювання. — Ред.), то біля Бугу виділяли землю. В урочищі, де стояв дуб, наділи мали два господарі: Микола Герун і Степан Козачук. Тому дубові було може з тисячу років! Микола Герун продав його євреям, які мали забрати дерево з коренем. Бо дрова за Польщі дорого коштували. Наприклад, фіра їх вартувала 8—10 злотих. А мішок жита — лише 6—7 злотих. Коли корчували дуба, євреї знайшли глечик із золотом. Вони забрали його, а черепки викинули в траву. Через якийсь час Микола Герун приходить, бо щось дуба не забирають. Подивився навколо. Колись йти через траву покосом було гріх, бо косити потім не можна. Тож Микола став обходити сінокіс, здибав черепки і здогадався про все. Покликав до себе покупців, але ті відмовилися від усього. Тоді Герун заявив у поліцію і золото віддали. Микола СУХИЙ, м. Червоноград Львівської області.
