Хочу висловити свої міркування з приводу статті у «Волині» «Новий спосіб видобутку торфу зробить продукцію дешевшою»...
Хочу висловити свої міркування з приводу статті у «Волині» «Новий спосіб видобутку торфу зробить продукцію дешевшою»...
Володимир ЩЕРБАЧУК
Мене, як людину з вищою освітою і 35-річним досвідом роботи у торф’яній галузі, у тому числі 23 роки — директором Маневицького торфозаводу, і, думаю, ще 400 чоловік із підприємства «Волиньторф» до глибини душі стурбувало те, що людина, яка ні дня не працювала у цій сфері, дає поради з приводу здешевлення виробництва нашої продукції. Володимире Гнатовичу, хоч ви і не підписалися під вищезгаданою статтею, але неважко впізнати ваш почерк, оскільки ми з вами неодноразово зустрічалися і я був переконаний: ми порозумілися з приводу того, що кожна людина повинна займатися тим, чого її колись навчали, що вона робила в своєму житті і на чому розуміється. Насамперед хочу наголосити, що на виробництво торф’яної продукції є затверджені діючі норми. Так, на виробництво 1 тонни торфобрикету при нормі 1,82 потрібно 1,82 тонни фрезерного торфу вологістю 40 %. Звідси випливає: для виробництва 80 тисяч тонн торфобрикетів потрібно 80х1,82 = 145,6 тисячі тонн фрезерного торфу, а не 115 тисяч тонн, як подаєте ви. До речі, на виробництво брикетів норми єдині як для України, так і для Білорусі. Росія, Литва, Фінляндія вже відійшли від торфобрикетного виробництва, застосовуючи більш прогресивні технології переробки торфу. По-друге, розроблений вами і запатентований новий спосіб видобутку торфу не годиться для промислового виробництва. Повірте мені як людині з багаторічним стажем, яка знає технологію цього процесу в Україні, Білорусі, Росії, Литві, Фінляндії. Так, у них більш продуктивні торфозбиральні машини, фрезобарабани, трактори та інше технічне обладнання, але технологія видобутку така ж. Фахівці з Фінляндії, які відвідали Волинь і підписали згаданий вами меморандум про співпрацю ще в далеких 1960-х роках, запозичили досвід видобутку торфу в колишньому Радянському Союзі й користуються ним донині та називають одним із кращих. Шановний Володимире Гнатовичу, знаю вас як активну, технічно грамотну людину, але давайте займатися тим, що вміємо та що знаємо, і не будемо вигадувати велосипед. На закінчення хочу сказати: напевно, нам зовсім інакше жилося б у нашій державі, якби на кожній ділянці були фахівці і якби вони відчували підтримку, що, до речі, було в радянські часи, але, на жаль, чомусь цього немає в нашій молодій незалежній державі. Маневицький район.
