Корупція, хабарництво, як ракова пухлина, розрослись по Україні, і якщо цьому не покласти край, ми можемо втратити державу...
Корупція, хабарництво, як ракова пухлина, розрослись по Україні, і якщо цьому не покласти край, ми можемо втратити державу...
Сергій БУЛА, кандидат у народні депутати по виборчому округу № 23
Два роки пройшло з часу Революції гідності. Ще в пам’яті кожного з нас ті страшні події, коли в Києві гинули молоді люди, захищаючи своє право жити у вільній, щасливій, заможній Україні. Сьогодні це право відстоюють українці на Cході, боронять свою землю від російського агресора. Але ні два роки тому, ні зараз ситуація в державі не змінилася. Корупція продовжує процвітати. І ноги її ростуть, на превеликий жаль, з кабінетів перших осіб держави. Завдяки розслідуванням журналістів увесь світ дізнався про те, що Президент Петро Порошенко, який їздить всюди, випрошуючи кошти для країни, багато років є власником офшорних компаній. Що це означає? А те, що ховає гроші від сплати податків. Те ж робить і голова Нацбанку пані Гонтарєва, внаслідок діяльності якої долар виріс майже до тридцяти гривень, яка продовжує співпрацювати з російськими банкірами і є співвласницею кількох офшорних компаній. Постає резонне питання: про які закордонні інвестиції можемо говорити, коли сам Президент не хоче або боїться тримати гроші в наших банках і не платить податки!? Фракція Радикальної партії Олега Ляшка в парламенті наполегливо вимагає створити Тимчасову комісію з розслідування офшорів Президента та його найближчого оточення. Заради цього блокувала трибуну, та все марно. «Демократична» Верховна Рада, яка прийшла до влади на крові українців, не хоче підтримати нашу ініціативу. Вона, як завжди, провалила важливе для українців голосування. І це свідчить лише про одне – Рада не очистилась. Більшість парламентарів прийшли лише для того, щоб лобіювати власні інтереси, а не інтереси простих українців і держави. 17 липня на Волині відбудуться вибори до Верховної Ради по 23–му округу, куди входять Ківерцівський, Маневицький, Любешівський, Камінь-Каширський райони. Ми вже зараз бачимо, що в чергу за депутатським мандатом вкотре вишикувалися представники олігархів. Як завжди, вони сподіваються, що зможуть завдяки комп’ютерам, гречці, спортивним та дитячим майданчикам, грошам потрапити до парламенту. Що ж — вибір за людьми, але не хотілося, щоб це був ще один втрачений шанс для майбутніх поколінь. З приводу підкупу відчуваю гіркий присмак образи на тих, хто бере 200—300 гривень, а потім роками отримує мізерну пенсію, зарплату і проклинає своє тяжке злиденне життя. Так бідно, як сьогодні, українці ще ніколи не жили. Долар виріс, гривня впала, ціни на продукти та товари продовжують підвищуватися. А влада ще й вирішила дотиснути платою за газ. Майже 7 тисяч гривень за тисячу кубів! Громадян заспокоюють, просять не хвилюватися. За нас нібито думає дбайлива держава, уряд, Президент. Обіцяють всіх забезпечити субсидіями. Але чи розуміють українці, що це ще один черговий величезний обман? Для людини субсидія – папірець із цифрами, реальні ж гроші з державного бюджету йдуть прямісінько на рахунки фінансово–олігархічних груп, у руках яких сконцентровані енергогенеруючі компанії. Минулого року ця цифра становила 24 мільярди гривень, цьогоріч – 40 мільярдів. Заробляють Фірташ, Бойко, Ахметов, Коломойський… А прості люди ледве зводять кінці з кінцями. Бо навіть якщо доведеться платити 10% від нарахованого, для бідних українців сума все одно залишається непосильною. До цього потрібно ще додати ціни на електроенергію, воду. Як на мене, це справжнісінька корупція, яку всі ми оплачуємо зі своїх кишень. Держава забирає у людей гроші, не залишаючи ні на лікування, ні на навчання дітей, ні на нормальне харчування. Чи є вихід? Звісно. Це адресна допомога «живими» грішми. А вже люди зуміють ними правильно розпорядитися: чи котел придбати, чи вікна поміняти, чи стіни утеплити, а можливо, дров чи брикету придбати. Оце було би реальне вливання коштів в економіку. Треба розуміти, що тільки здорова конкуренція на ринку може дати поштовх економіці. Для цього треба провести демонополізацію, як свого часу було зроблено в сусідній Польщі. Завдяки демонополізації ми сьогодні бачимо, якого розквіту досягла ця країна. В Польщі 40% економіки формує малий та середній бізнес, а в нашій державі – лише 4%. Тому й не дивно, що розумні, талановиті українці змушені виїжджати за кордон і працювати на пана, щоб заробити на життя, навчання, житло. А чи може сьогодні проста людина прожити на пенсію? Не досить того, що розміри мізерні, влада ще й примудрилась її оподатковувати. Звісно, днями Президент наклав вето на закон про пенсійне оподаткування. Кажуть, нібито це жест доброї волі. А насправді глава держави намагався відволікти увагу населення від іншого рішення — зняття обмеження із зарплат та пенсій суддів. Що це означає? Віднині судді будуть отримувати від 20 до 50 тисяч гривень на місяць. Такого ж рівня будуть їхні пенсії. Хіба це співмірно з пенсією у півтори тисячі гривень? Звісно, ні. Влада, як завжди, глузує з людей. І робить це цинічно, під лозунгом «боротьби з корупцією». Переконаний: ситуація в країні, можливо, як ніколи, потребує якісних та оперативних рішень. Нам потрібні реформи. Але не для того, щоб заговорити народ, а врешті зламати корупційну систему, яка не дає людям не те, що жити, а навіть дихати. Для цього необхідний дієздатний, налаштований на серйозні зміни, парламент. Тож прошу у день виборів по 23–му округу прийти на дільниці і проголосувати за мене, кандидата від Радикальної партії Олега Ляшка.
ДОВІДКА Сергій Була — лучанин, 37 років, бізнесмен. За професією — фінансист. Закінчив із відзнакою Львівську комерційну академію. Займається будівельною та торговельною діяльністю. Депутат Луцької міської ради від Радикальної партії Олега Ляшка. Одружений, має двох дітей.
