СУЧАСНИЙ АЙБОЛИТЬ — ЦЕ ПСИХОЛОГ, ПОРАДНИК І… БІЗНЕС-ТРЕНЕР

Щороку у другу неділю серпня професійне свято відзначають представники ветеринарної медицини... Їм належить важлива роль у нашому повсякденні, бо вони не тільки лікують домашніх улюбленців, а й пильнують за якістю продуктів харчування. Про особливості цієї професії ми спілкувалися із практикуючим ветфельдшером Ольгою МИШКО, з якою наші читачі заочно знайомі — пані Ольга надає кваліфіковані консультації у спецвипусках «Господарських секретів»

Оксана КУЦИК

У нашій родині не було ветлікарів. Можливо, я обрала цей фах тому, що нам постійно підкидали кошенят і щенят. Ми їх годували, а потім роздавали. Та й батьки завше тримали чималу господарку, тож без візитів ветлікаря не обходилося. А коли він приходив на виклик і оглядав корову чи свинку, я завжди намагалася бути поряд.
Ветлікар повинен любити тварин. Інакше він не буде хорошим фахівцем. Мої однокурсники, які вчилися, бо їх прилаштували батьки, не пішли працювати за професією. До чотирилапих пацієнтів треба мати підхід. Вони це відчувають і відповідно реагують.
Тварина ніколи не розчарує. Людина може змінити ставлення, тварина — ні. Часто брати наші менші можуть бути прикладом відданості і, як це не парадоксально, людяності. Тому я не втомлююся повторювати: тварин ніколи не можна бити і обзивати. Вони працюють за їжу, а приносять вам продукти харчування, охороняють обійстя і допомагають по господарству.
Господарі по-різному ставляться до тварин. Коли приходиш на виклик, відразу бачиш, як їх сприймають: як друга, годувальника чи джерело грошових прибутків. Особливо для старших людей корови та коні — не просто худоба, вони — члени родини. І коли тварину треба усипити, бо іншого виходу нема, бувають різні реакції. Часто чую: краще хай помирає, за тисячу гривень найму трактор і вивезу, закопаю, ніж візьму тисячу гривень від заготівельника.
Ветеринар повинен вивчити і досконало знати анатомію птахів, ссавців, бджіл. Тварина вам не скаже, де їй болить — відповідно встановити точний діагноз складно. Тому нам більше доводиться мати справу з людьми — власниками тварин, ніж із самими тваринами. Треба випитувати симптоми, щоб не помилитися з лікуванням.
Ветлікар мусить постійно вчитися. Читати книжки, публікації в спеціалізованих журналах. Бо змінюються хвороби, медикаменти, зрештою, клімат. Треба розвиватися, спілкуватися з колегами. Якщо складна ситуація, ми самі собі влаштовуємо консиліум — радимося по телефону щодо конкретного випадку.
Наша робота — це ненормований робочий день, без вихідних і відпустки. Треба бути готовим, що тебе можуть розбудити посеред ночі, в тріскучий мороз чи сльоту доводиться іти на виклик. Я можу місити паску, а людина прибіжить по допомогу. Не маю права відмовити.
Ветлікарі стоять на сторожі людського здоров’я. Це правда. Багато хвороб переходить від тварин до людей. Треба вчасно цьому запобігти. Від ветеринара залежить якість м’яса, молока, яєць, меду, поголів’я птиці, ВРХ чи свиней.
Оплата праці ветеринара різна. У міській клініці, де тваринам роблять УЗД і оперують, — винагорода пристойна. Сільський Айболить отримує на руки менше «живих» грошей, але має завжди свіже м’ясо, яйця, мед і… робочі руки в разі потреби. Треба гребти сіно, садити картоплю чи копати буряки — дружно прийдуть і допоможуть.
Колись ветеринари працювали в колгоспах. Сьогодні вони затребувані у приватних господарствах: птахофабриках, свинарниках, ставках. Останнім часом дуже популярні іподроми. А всюди, де є тварини, потрібні ветлікарі.
Теорія — це одне, а життєва мудрість — інше. Тому раджу студентам і молодим фахівцям: не сидіть у клініках у білих халатах. Їдьте у великі господарства, стажуйтеся біля сільських ветфельдшерів. Одним словом, здобувайте практичний досвід.
Ветлікар — це свого роду бізнес-тренер. Хто прислухається до його порад і сумлінно вчиться, пожинає результати. Буває, купують люди, які ніколи не тримали худоби, корівку. Але радяться, консультуються, у них все виходить. Протилежний приклад: горе–бізнесмен тримав в одному загоні кілька свиноматок. На те, щоб їх поставити в окремі клітки, шкодував грошей. То свині їли «чужих» поросят — і власник опинився в мінусі. Якось господарі привезли з-за кордону молочних корів. Заплатили шалені гроші. Корови розтелилися, а телят годували неправильно. Поголів’я загинуло, тисячі доларів закопали в землю. І буквально «свіжий» випадок: коли чоловік привіз кілька ящиків качок з інкубатора і відразу запустив їх у холодний ставок. Сторож виловлював мертву птицю підсаками.
Ветеринар мусить бути ще й психологом. Іноді приходиш на виклик, а господарі панікують. Треба самому зосередитися, ще й власників худоби заспокоїти.
Із трьох дітей професію ветлікаря обрала донька Аня. Вона змалку любить тварин, сумлінно вчиться. Бачу, що їй це подобається. Маємо вдома 6 песиків і 6 котів. Їхнє потомство нікому не підкидаємо. Малюки доглянуті, роздаємо людям.
Сільські дітки більше контактують із тваринами. А от міським такого спілкування бракує. Щоб вони менше сиділи в інтернеті, раджу батькам усе ж завести якусь домашню тваринку чи пташку. Дитина навчиться бути відповідальною, адже улюбленця треба вигулювати, годувати.