Минулого року, як свідчить статистика, у нашій області найвище оцінювалось «закручування та відкручування кранів на трубопроводах», у цій галузі середня зарплата становила 1132 гривні...
Минулого року, як свідчить статистика, у нашій області найвище оцінювалось «закручування та відкручування кранів на трубопроводах», у цій галузі середня зарплата становила 1132 гривні. Майже на половину меншу цінність мало виробництво транспортного устаткування, гумових та пластмасових виробів — 617—629 гривень. Найменшу цінність для суспільства мало виробництво сільськогосподарської продукції, за що селяни отримували у середньому по 123 гривні. Тоді ж у прибиральниць зарплата не могла бути меншою 185 гривень. Наші обранці — Президент і депутати Верховної Ради та призначений ними уряд, у згаданий період, цінність здоров’я та життя своїх виборців оцінювали майже нарівні з цінністю чистоти кімнати. Адже ж оплата праці лікаря поліклініки обласної медичної установи перших 5 років праці за спеціальністю була на 5 гривень більшою від зарплати прибиральниці. Таким чином наші обранці перевели лікаря у жебрака. Щоб мати хоч би мінімальні умови для надання медичної допомоги, лікар змушений іти з протягнутою рукою просити милостиню, яку зараз називають по-іноземному — спонсорською допомогою, для здійснення ремонту, придбання найнеобхідніших інструментів та пристроїв. Лише через кожні 5 років праці за спеціальністю з підсиленою самопідготовкою та перебуванням на тривалих курсах підвищення кваліфікації лікар набуває права на атестацію для присвоєння категорії з підвищенням зарплати: другої категорії — 213 гривень, першої — 219 та вищої — 265 гривень. Після сплати прибуткового податку, у пенсійний фонд, профспілкових внесків, плати за квартиру чи комунальних послуг залишку зарплати лікарю ледве вистачає, щоб не померти голодною смертю. Не краща перспектива вимальовується перед лікарем при виході на пенсію. Ці обставини призводять до зміни погляду лікаря на хворого. У хворому лікар перестає бачити людину, яку спіткала біда, нерідко з загрозою життю, а як суб’єкт, від якого можна одержати доплату. Правда, у другій половині 2003 року медичним працівникам підвищена зарплата на 35 відсотків, тобто згаданому лікарю стали нараховувати уже 259 гривень, але ж і не залишили поза увагою і прибиральниць, зарплата яких стала 205 гривень, тобто цінність боротьби з хворобами та смертю виборців стала на 54 гривні вартнішою від боротьби зі сміттям! Вище оцінити вартість здоров’я та життя людини кажуть, не вистачає грошей. Але ж для службовців та вищих посадовців вистачило, у них щомісячні зарплати по кілька тисяч. А чиновників у нас десятки тисяч! Як би там не було, але здійснене та нездійснене підвищення зарплати підвищило дивіденди п. Януковичу, про що щоденно дізнаємось із засобів масової інформації. Зростання цін на усе — від хліба до одягу і взуття та проїзду у транспорті, призвело до того, що підвищена зарплата реально стала нижчою попередньої. Тут же виникає запитання: чи може у нас бути по-іншому? Відповідь напрошується сама собою, що ні! Адже ж, доки наші обранці не поставлять свою, своїх радників і призначених ними вищих посадовців оплату праці (зарплату разом з преміальними та іншими добавками і вартістю пільг) у відповідність до мінімальної оплати праці населення (як на мене, не з більшою різницею, як у 5 разів), доти сподіватись на якесь поліпшення життя усього населення не доводиться. Ситий не здатний зрозуміти голодного. Маємо величезну армію державних службовців. Для них створені і окремі пенсійні закони. Подивитись лише на Київському майдані — цей величезний восьмиповерховий будинок вмістив, мабуть, тільки половину державних службовців обласного рівня. А скільки їх міських, районних та сільських. Мабуть, найрозвиненіша країна не витримала б такої армії чиновників. Важко зрозуміти потребу поділу працівників державних установ на державних та недержавних службовців. Невже ж праця якогось там «паперового клерка» вартніша ніж, скажімо, лікаря? У Верховній Раді узаконена велика група «будівників соціалізму» та їх спадкоємців, що тримає червоний не так від фарби, як від невинної людської крові прапор. Адже ж їм потрібна Україна без українців. Саме слово «українець», «українська національність» на них діє, як червоне полотнище на бика на кориді. Про це головний комуніст України п. Симоненко на Парламентській Асамблеї Ради Європи відверто заявив, що найбільшою небезпекою для України вважає українських націоналістів. У цьому напрямку багато зроблено — в Україні українська мова виведена на задвірки. На полицях книжкових магазинів та на лотках важко відшукати книжку та газету рідною мовою. Телебачення, як найпоширеніший засіб масової інформації, майже повністю чужинське. А щоб нашим нащадкам не дізнатися, якого вони роду та племені, домоглися вилучення з паспорта згадування про національність. Зараз відбувається моральне очищення націй від негативного спадку будівництва соціалізму. Німці потерпілими вважають колишніх невільників. Ми ж — колишніх компартійних і комсомольських керівників та безпосередніх виконавців — енкаведистів, слідчих, тюремних і табірних наглядачів. За спеціальними законами, ми компенсуємо їхні втрати великими почестями, високими пенсіями та всеосяжними пільгами. Ось такий наш менталітет! Власне, так ми звикли жити! Але, доки дихаємо — не лінуймося думати! Доки очі сприймають світло — намагаймося відрізняти чорне від білого! Володимир ЯГЕНСЬКИЙ. м. Луцьк.
