ДО ДЕРЖАВНОГО НОТАРІУСА, ЯК ДО ПАПИ РИМСЬКОГО - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.41 € 32.34

ДО ДЕРЖАВНОГО НОТАРІУСА, ЯК ДО ПАПИ РИМСЬКОГО

Керівники управління юстиції у ці дні чекали на приїзд міністра. Добре було б йому показати цей натовп у коридорі контори, дати можливість побачити, як байдуже тут ставляться до людей...

«Мені, мешканці Луцька, довелося протягом останніх півроку неодноразово звертатися у нашу нотаріальну контору, що на Київському майдані. Лише вона обслуговує людей з питань спадщини, а приймає їх всього два нотаріуси. Практично потрапити на прийом неможливо. Особливо тим стареньким, яким немає кому допомогти. Люди займають чергу з трьох годин ночі.
Минає тиждень, протягом якого і я роблю спроби, які поки що не увінчалися успіхом. Сьогодні, наприклад, о 5.45 я була вже шоста. Чоловік, який був першим, приїхав власним авто о 3.45. До 9-ої години знову зібралася тьма-тьмуща людей. О 9-ій годині дізнаємося про те, що кожний з нотаріусів прийме тільки двох людей, а решта можуть не сидіти. І так щодня. У четвер прийду о третій годині (добре, що хоч пішки можна дістатися) і п’ять годин чекатиму на вулиці, поки о сьомій—восьмій прибиральниця не відчинить дверей і не впустить у приміщення (дай Бог їй здоров’я).
Якби ви побачили людські емоції, їхні сльози, істерики — за цей тиждень я надивилась на страждання цих стареньких. А яке ставлення до людей! Яким тоном нотаріуси розмовляють? Жіночка вісімдесяти років пояснює, що вона ветеран війни, тиждень не може потрапити на прийом, що вона не може о третій годині ночі зайняти чергу, щоб бути першою або другою. А нотаріус її за плече і за двері зі словами: «Нічим допомогти не можу».
Сьогодні нотаріус мені сказала: «Ви ходите всього тиждень, а довідка ваша дійсна два місяці». Тобто, ходіть ще і не обурюйтесь.
Чому є багато приватних нотаріусів, а державних всього два? Невже наші вузи не готують юристів? Чому б приватним нотаріусам не надати рівних прав з державними? Невже і в інших областях так само знущаються над своїми громадянами?»
Л.М. БЕЛЯЄВА.

Не знати, чи вдалося нашій дописувачці стати переможцем цього своєрідного змагання в першій нотаріальній конторі, оскільки тут з кожним днем встановлюють нові рекорди. Того дня, коли довелося покрутитись у вузенькому коридорі — трохи більше метра шириною, з кількома кріслами під підозрілими поглядами черги, чи не проникнути по блату, мені показали на веселу бабусю, котра на ходу дала інтерв’ю: «Зайняла чергу о 2-ій годині ночі, документи здала, дякую всім за все». Як треба мало людині для щастя!
Однак в коридорі було куди більше нещасливих. Не тішило їх і оголошення: «Вибачте за тимчасові труднощі...» Судячи з листа пані Беляєвої, «тимчасові труднощі» надто затягнулися.
Недавно призначений на посаду начальника відділу нотаріату Сергій Карасюк роз’яснив: «Завідуюча конторою звільнилася, а ще одному нотаріусу потрібно було обов’язково їхати на два тижні на курси в Київ. Оскільки тільки в цій конторі видають свідоцтва про спадщину, то ми навіть повісили оголошення, щоб відвідувачі зверталися з інших питань в другу контору, що по вулиці 8-ого Березня».
Труднощі, як відомо, створюють недалекоглядні керівники, які не піклуються про інтереси рядових бабусь, ветеранів праці і війни. Напевне ж було заздалегідь відомо, що завідуюча, так би мовити, переходить на власні хліба — приватного нотаріуса. Люди звертають увагу, що консультанти, до яких треба спочатку потрапити, починають прийом людей з 11.30, а нотарус — з 9.00. Середа — архівний день, коли відвідувачів не приймають. Додайте до цього, що держава надала в травні численні вихідні, начебто дбаючи про трудящих, і зрозумієте нервову обстановку в конторі.
Керівники управління юстиції у ці дні чекали на приїзд міністра. Добре було б йому показати цей натовп у коридорі контори, дати можливість побачити, як байдуже тут ставляться до людей. І ще: чому має бути саме стільки державних нотаріусів у Луцьку, а не більше. Там, де є дефіцит (товарів, спеціалістів), обов’язково встановлюється несправедливість, блат і надаються послуги по знайомству.
З прийняттям нового Цивільного кодексу у державних нотаріусів додалося немало роботи. Зарплата у державного нотаріуса не сягає навіть прожиткового мінімуму. Вони до того ж не мають статусу державних службовців. Це парадокс. У відділі нотаріату — службовці, а безпосередні виконавці — наче люди з вулиці. Як і не нормально те, що люди з своїм спадком, сплачуючи значні податки державі, змушені займати чергу о 2-ій годині ночі. Адже за рахунок цих податків і живуть чиновники.
Якщо керівники управління юстиції не в змозі навести лад в своїй парафії, то хай хоч прихистять людей в коридорах облдержадміністрації (контора знаходиться за десяток метрів), напоять їх кавою, організують перекличку в черзі...
Олександр НАГОРНИЙ.