Хто не був в Європі, остерігайтеся туалетів: не для наших мізків вони!

У Штутгарті мала потреба змусила зайти ввечері у вуличний громадський біотуалет. Одномісна кабінка, дуже акуратна, блискуча, чиста, нашпигована датчиками і управляється комп’ютером. Кидаєш в проріз дверей монетку 2 євро – двері автоматично відкриваються, вмикається світло, заходиш, двері зачиняються. Клаустрофобією не страждаю, але через те, що все життя займаюся електронікою і комп’ютерними програмами, трохи напружує…

Ну, зробив я свої справи, потрібно виходити, а кнопки для відкриття дверей ніякої немає. Інструкцій теж. Що, тупий – чи інструкцію з користування сортиром тобі писати?

Вмикаю свою логіку, як німці програму управління написали, зайшов – підняв кришку унітазу, злив воду, закрив кришку. Може датчик який заїло? Повторюю процес. Двері не відчиняються. Може, на кришку сісти треба, потім встати, потім злив води? Повторюю процес. Двері не відкриваються. Так. Що забув? Може, руки помити? Ще раз повторюю процес спочатку. Підношу руку до крана, датчик спрацьовує, вода тече, потім автоматично вимикається, в надії і з сумом дивлюся на двері – не відкриваються. Перспектива ночувати в крутому німецькому туалеті мене не надихнула. Кричу своєму товаришеві, який залишився зовні (везунчик):

«Женю, ця зараза мене не випускає!».  

Наш співвітчизник не міг і припустити, що все всередині кабінки є стерильно чистим, а тому, як і належить охайному гомосапієнсу, заліз ногами на унітаз…

Він намагається дати «хабар» туалету, засовуючи монетку в проріз. Автомат не реагує, не бере, і все. На стусани й удари теж не реагує.

Женя кричить: «Тримайся, зараз поліцію викличу!».

Знічев’я, повторюю процес, вмиваю руки, включаю фен, фен вимикається і… двері відкриваються!

Потім десь прочитав історію, як чувак у такий же наворочений туалет у Франції ходив. Заплативши необхідні сантими, наш співвіт- чизник не міг і припустити, що все всередині кабінки є стерильно чистим, а тому, як і належить охайному гомосапієнсу, заліз ногами на унітаз… У комп’ютерних мізках туалету – нестикування: датчик підлоги відімкнений, значить, людина вийшла, вода не злита, щось не так, включив дезінфекцію. Чувак на «горщику» сидить, свої справи робить, а тут світло ввімкнулося, і на нього душ із дезрозчину як лине! Він з унітаза зістрибнув, комп’ютер взагалі заклинило: двері закриті, а людина – з’явилася?! І завис, попередньо включивши сушку струменями гарячого повітря…

Кілька годин рятувальники різали вандалостійкі двері автогеном, витягуючи збожеволілого бідолаху з чіпких лап паризького туалету. Так що я ще легко відбувся.

Макар НУЖНИК, ukr.media.

Зараз також читають: У нацпарку на Волині знайшли гігантську червонокнижну «грибну капусту».