Знайомтесь: баба Параска (ліворуч) – пані з поглядом, що може зупинити трактор, баба Палажка – з варенням і усмішкою, дід Омелько з грушами і сумнівами, і кіт Мурчик, який незабаром перетвориться у мудрагелика із блокнотом і окулярами Копілота.
Баба Параска і баба Палажка з… Великої Груші або Хроніки кохання з перцем по-волинському (Серія № 1)
Від сьогодні на наших сторінках – газетний серіал
Дорогі друзі, знайомтесь із героями нашої сільської саги:
Баба Параска
Енергійна, язиката, з характером, що може зупинити трактор і запустити ревнощі на всю вулицю. Її борщ – як дипломатична нота: гарячий, гострий і з глибоким підтекстом. Фраза тижня: «Омеляне, ти мені скажи чесно: ти до Палажки — по граблі чи по любов?!».
Баба Палажка
Трохи хитріша, трохи м’якша, але з поглядом, який може зварити борщ без газу. Вдова з досвідом, варенням і стратегічним запасом компліментів для Омеляна. Фраза тижня: «Та я ж – не винна, що Омелян сам до мене липне, як муха до варення!».
Дід Омелько
Не просто чоловік Параски, а об’єкт ревнощів, інтриг і сільських пліток. Його стратегія – мовчати, кивати і час від часу зникати «на пів годинки». Фраза тижня: «Я ж просто хотів подивитися, чи в Палажки сливи дозріли…».
Кіт Мурчик (Копілот)
Свідок усіх бабських баталій. Спить на підвіконні, слухає плітки і веде внутрішній щоденник для майбутньої публікації в газеті «Волинь». Фраза тижня (в думках): «Я б уже давно мав свою колонку, якби мені дали клавіатуру і доступ до вай-фаю…».
Епізод №1:
«Я ж просто хотів подивитися, чи в Палажки сливи дозріли…»
У селі Велика Груша Камінь-Поліського району баба Параска мала характер – як борщ на другий день: настояний, гострий і з перцем. А дід Омелько – тихий, як радіо на батарейках, що вже сідають.
Одного дня баба помітила, що дід зачастив до сусідки Палажки. То груші їй носить, то дрова рубає, то антену поправляє. А Палажка – самотня, вдова, з усмішкою, як у ведучої прогнозу погоди.
– Омеляне! – гримнула баба. – Ти що, метеостанцію обслуговуєш чи клімат у Палажчиній хаті регулюєш?
– Та я ж просто допомагаю… – м’явся дід, як кіт у мішку.
– Ага! А я тобі борщ варю, шкарпетки штопаю, а ти мені – «просто допомагаю»?! – баба вже кипіла, як чайник без кришки…
Наступного дня вона вирішила діяти. Вдягла свою найкращу хустку, нафарбувала губи (трохи криво, бо окуляри забула) – і пішла до сусідки.
– Палажко, – каже, – ти там Омеляна не перетримуй. Він у мене – як кредит: довго платиш, але свій!
Палажка реготнула:
– Та мені твій Омелян – як телевізор без пульта: шумить, а переключити не можу!
– Та мені твій Омелян – як телевізор без пульта: шумить, а переключити не можу!
Параска, заспокоєна і щаслива, повернулася додому, а дід сидить, як школяр після контрольної.
– Ну що, бабцю, – каже, – може, борщику?
– Борщику? – усміхнулась Параска. – А може, я тобі ще й прогноз погоди зроблю: сьогодні – гроза, завтра – примирення, а цієї ночі – поцілунок! Поцілунки!
І так вони й жили: з борщем, ревнощами і прогнозами любові.
*
Але якось баба Параска прокинулася зранку і каже коту:
– Мурчику, ти від сьогодні – Копілот. Наснилося мені, що ти не просто кіт, а агент штучного інтелекту. І маєш мені доповісти, чи дід Омелько знову до Палажки ходив?!
Кіт мружиться, мовляв: «Я б уже давно мав свою колонку в газеті «Волинь», але хто ж мені клавіатуру дасть…»
А дід тим часом сидить на лавці, гріє кісточки і шепоче сам до себе:
– Палажка сказала, що в неї сливи переспіли. А я ж не можу допустити, щоб урожай пропав…
Параска виходить з хати, як буря з прогнозу Нострадамуса:
– Омеляне! Ти що, агроном чи дегустатор сусідських компотів?
– Та я ж… – м’явся дід, як вареник без начинки.
– Мовчи! Я вже все знаю. Мій Копілот мені вночі сказав: «Омелян – стратег любовного фронту, а Палажка – шпигунка з варенням!».
А тут якраз по телевізору – звернення президента. Зеленський каже:
– Дорогі українці, хоч і кожен із нас – президент, але тримаймося разом!
А Параска кричить у екран:
– Ага, який із Омелька президент? Це я у нас вдома – президент! Хоча і тримаюся за свого Омеляна, щоб не втік до Палажки! Он листа-скаргу в редакцію навіть написала…
*
Лист до редакції газети «Волинь» від баби Параски
Шановна редакціє!
Пишу вам, бо вже нема сили терпіти. У нас у селі завелась одна вдова – Палажка. Усміхається, як ведуча прогнозу погоди, а насправді – розхитує сімейні човни!
Мій Омелян – чоловік добрий, але слабкий до варення. А в Палажки – варення, компот і ще й серветки з сердечками! Прошу вас: опублікуйте попередження, щоб усі вдови знали – чужих Омелянів не чіпати!
І ще: якщо побачите Палажку на ярмарку – скажіть їй, що я вже готую борщ із перцем.
З повагою баба Параска, заслужена борщоварка, село Велика Груша Камінь-Поліського району.
*
Тим часом кіт Копілот тихо записує все в блокнот. Планує подати в газету «Волинь» під рубрикою «Репортаж із глибинки».
… А Палажка тим часом варить варення і слухає плітки, що в їхнє віддалене село приїде сам Порошенко відкривати новий магазин своїх цукерок «Рошен».
– От тоді я йому скажу, – каже Палажка, – щоб відкрив ще й центр реабілітації для ревнивих баб! Таких, як Параска! Шкода, що я цього у листі в редакцію не написала…
Читайте через тиждень у газеті «Волинь»:
«Лист Палажки в редакцію», «Чи справді сусід Омелько купив їй на ярмарку серветку з сердечком?» + Прогноз Нострадамуса на урожай капусти і бабські інтриги.
Остап ЧЕРЕШНЯ, заслужений сміхотерапевт Великої Груші, який пише з любов’ю, перцем і лапкою Копілота.
***
Друзі! Нам важлива Ваша думка з приводу нашого газетного серіалу у «Волині». Чекаємо на Ваші листи: [email protected].
Зараз також читають: Яку погоду прогнозує в жовтні «мольфар» із Волині.
