Чому ми, українці, – найрозумніша нація в світі? Волинський журналіст міркує разом із ШІ

… що захищати Батьківщину – свята справа

Першого жовтня, на надзвичайно шановане в нашому народі свято Покрови Пресвятої Богородиці, ми вже традиційно відзначаємо День захисників і захисниць України, а також пов’язані з ним День українського козацтва та День ветерана.

В усі віки нашим предкам, як і нам, їхнім нащадкам, довелося захищати рідну землю від чужинських навал. Пригадаймо собі, що за останні трохи більше як сотню літ Україна долає вже третю смертоносну війну.

Перша світова війна тривала з 28 липня 1914 року по 11 листопада 1918-го або 4 роки 3 місяці та 2 тижні.

Друга світова почалася 1 вересня 1939 року і закінчилася 2 вересня 1945-го або тривала 6 років і один день.

Російсько-українська, яку все частіше називають Третьою світовою, війна, якщо брати з дати початку повномасштабного вторгнення, триває вже більше трьох років і семи місяців, а з початку окупації Криму перевищила 11 років і 7 місяців.

Але Україна не здається!!! Насправді, Україна – це всі ми. В перші дні страшної війни, коли було найважче, все-таки змогли перебороти страх і відчай.

І відтак, із кожним днем, місяцем і роком, ми все більше й більше згуртовувалися, перестаючи боятися лютого ненависного ворога, який прийшов убивати, знищити нас, а не просто загарбати нашу землю.

Світ, який спочатку боязливо спостерігав за тим, що путінські варвари чинять у самому центрі Європи, з часом таки усвідомив, що і його може спіткати подібна небезпека. Тому сьогодні він уже – з нами. Щоправда, не весь. Але переважна більшість.

Без такої солідарності й підтримки, без військової допомоги нашим воїнам було б не зупинити оскаженілого звіра-кровопивцю. Бо чим більше жертв і крові, тим жорстокішими є його дії, як на фронті й на окупованих землях, так і в нашому тилу, руйнуючи міста і села, енергооб’єкти, школи, лікарні й дитсадки, сотні – тисячі житлових будинків.

Та ми не падаємо духом! І в цьому – наша сила, бо розуміємо, що ми – на своїй землі і ніхто не має права стати на ній новим господарем, а нас зробити наймитами. Саме так він чинить на завойованих територіях: у Криму, на Донбасі, в сусідніх двох степових областях. Але це буде коїтися до пори – до часу. Бо іншого вибору, як закінчити війну, в нас немає. Це означає, що треба захистити себе, свою країну!

Наш земляк, боєць «Легіону Свободи» та командир роти полку «Січ» Максим Морозов, який воює більше десяти років, вважає місію захищати свою країну даром Божим. Бо справді це – не тільки почесна, а й найблагородніша, свята справа.

Наш народ-титан продовжує справедливу, визвольну боротьбу, наближаючи той день, коли кожен із нас і весь світ почують: «Настав кінець війни!»

Так було і так повинно бути! Бо тільки той здатен перемогти у війні, хто твердо вірить у перемогу, хто докладає для цього всіх зусиль на фронті і в тилу. Наш народ готовий до цього. Війна нас, якщо не об’єднала, то згуртувала.

… чи не «фейк» такі милі нам слова?

І це підтверджують висновки одного німецького психолога, який вважає українців найрозумнішою нацією в світі.

«Ви навчилися жити в хаосі й знаходити порядок. Ви адаптуєтеся швидше, ніж будь-хто інший», – цитують його численні ЗМІ й оприлюднюють наведені ним 5 фактів про нас, які вразили всіх:

1. Українці вирішують проблеми нестандартно – там, де інші шукають інструкції.

2. Ви працюєте з ресурсами, яких у вас немає… і створюєте диво з нічого.

3. Ваш мозок звик до багатозадачності в екстремальних умовах.

4. Ваша креативність народжується не від комфорту, а від необхідності.

5. Ви тримаєте емоційний баланс там, де інші ламаються.

І – найцікавіший його висновок: «Розум не в тому, щоб знати все наперед, а в тому, щоб швидко знаходити вихід, коли все пішло не за планом. Європейці (німці) планують на роки вперед, а українці планують на години й виживають».

Чудові слова! Але тривалі інтернет-пошуки так і не відкрили прізвища цього… німецького психолога. І тому колеги почали натякати, що такий текст міг «народити»… всезнаючий ШІ.

… що ШІ не має серця і душі

Адже чи не з кожним днем і чи не з кожною миттю ми (маю на увазі замлян – мешканців нашої планети), хочемо того чи ні, стикаємося з результатами впливу штучного інтелекту. Це, справді, не природний, а штучний інформаційний продукт, який не з’явився нізвідки, а створений людиною. 

Він поступово входить у наше життя, збільшує чимраз свою аудиторію, бо захоплює доступністю, простотою й оперативністю. ШІ готовий умить відповісти на ваше запитання, маючи в своєму арсеналі грандіозний багаж знань, які виробило людство.

Думаю, що ШІ легко сприймають молодші покоління. Бо в цьому середовищі, кожен, хто має доступ до інтернету, легко й без проблем може знайти відповідь, та ще й безкоштовну, на домашнє завдання чи на будь-що, що нас цікавить. І ось цей спосіб особливо насторожує.

Проблема мабуть не в тому, що придумано і створено штучний інтелект, а в тому, як ми ним будемо користуватися: як підмогою чи як спробою бездіяльності, легкого життя.

Людство розвивалося в усі часи, завдяки постійному пошуку, наполегливості, старанням, творчості. Зараз на перший план виходить зовсім інше. Варто звернутися до послуг штучного інтелекту і він створить усе, що ви бажаєте. Прямо за вас. Без ваших зусиль. Було б тільки ваше бажання.

Тому багатьом уже сьогодні починає набридати те, що створено не самою людиною, а саме ШІ. Вся ця інформація починає все більше переважати в інтернет-мережах й засмічує інформаційний простір.

Вона переважно є неприродньою, а отже неправильною, бо створена машиною, а не людиною. У ній не відчувається ані душі, ані будь-яких інших людських почуттів.

Ну, а при чому тут ШІ? Якщо добре поміркувати, то штучний розум насправді зовсім нічого не диктує ні мені, ні вам, ні будь-кому іншому.

Усе, що поширюється, завдяки штучному інтелекту, створено самими людьми. І, якщо в нас буде інформаційна культура, то й ШІ може стати нашим справжнім помічником і порадником.
Згадаймо, як колись, у давнину, спалювали перші книги, а вже не так давно – в минулому столітті – не сприймали кіно, радіо й телебачення, вже в недавні часи – інтернет, а тепер остерігаємося ШІ.

Та час, як і розвиток суспільства та технічного процесу, ніяк не зупинити! Тому нам доведеться співіснувати з новими віяннями в усіх сферах людського буття. І якщо нашу планету населяють розумні люди (гомо сапієнси), то вони здатні порозумітися зі штучним розумом, взявши його собі в помічники.

Аби це тільки не було у воєнних цілях, бо ШІ має розум та не має душі…