Як радянські каральні органи фабрикували справи проти українських повстанців

Із неграмотного сільського дядька – визначного діяча УПА та ОУН

15 листопада 1946 року співробітникам Ратнівського райвідділу МВС на чолі з начальником – лейтенантом Михальчишиним в ході успішної спецоперації вдалося затримати станичного УПА по селах Якушів і Поступель Федора Смальчука на псевдо «Дуб».

Як станичний, він відповідав за збирання продуктів і одягу для повстанців та передачу їм розвідувальної інформації. Тобто Федір займав скромну посаду і переховувався у своїх рідних Якушах, окремо від боївки. Але офіцери МВС розуміли, що ордени і високі звання самі з неба не впадуть, і щоб їх отримати – треба працювати. Тому вони відразу почали робити із неграмотного сільського дядька визначного діяча УПА та ОУН.

У постанові на арешт Федора Смальчука від 2 грудня 1946-го сказано, що він: «Весною 1943 року пішов у банду УПА і був озброєний гвинтівкою і боєприпасами до неї. Воював у загонах «Лисенка» і «Галайди», а пізніше – надрайонного провідника СБ «Євгена», брав участь у нападах на винищувальні групи МВС, у повішенні та розстрілах захоплених співробітників МВС, бійців винищувальних груп та радянських активістів, в пограбуванні та побитті мирних жителів. Крім того, організовував у селах легальні бандгрупи і разом із ними тероризував радянський актив села Якушів Ратнівського району».

Цю постанову доповнює анкета арештованого, у якій згадується, що Смальчук Федір Семенович, 1913 р. н., уродженець і житель села Якушів, працював у своєму власному господарстві, українець, малограмотний, не одружений. З 1941 по 1944 роки проживав на окупованій території і допомагав батькам господарювати. Вони мали 4 га землі, коня та дві корови. Пізніше батька, матір і брата вивезли у віддалені області СРСР. За описом зовнішності Смальчук мав середні зріст та фігуру, темне волосся і сірі очі, кругле обличчя та високий лоб.

У протоколі затримання заступник начальника Ратнівського райвідділу МВС Паршенков вказує, що Смальчука затримали 2 грудня в ході чекістсько-військової операції зі зброєю в руках. Але це – явна брехня, оскільки вже наступним документом архівно-кримінальної справи є протокол допиту Смальчука тим самим Паршенковим 29 листопада. Далі за ним іде протокол допиту без дати, який завершується словами «допит перервано 23 листопада 1946 року». Тобто підозрюваного спочатку затримали, кілька тижнів катували, щоб вибити потрібні свідчення, і лише після цього офіційно арештували та висунули обвинувачення. Це була звична практика для радянських каральних органів у сталінські часи. Уникнути арешту затриманий мав шанс у тому випадку, коли погоджувався працювати на органи або взагалі нічого не знав про діяльність підпілля.

«Добровільно вступив у загін УПА «Лисенка» і отримав псевдо «Дуб»

Вже під час перших допитів Федір Смальчук розповів, що з осені 1942 року добровільно вступив у районну поліцію до німецької влади в м. Ратне, де працював до осені 1943-го. Озброєний був російською гвинтівкою. Разом із іншими поліцейськими виїжджав на села заготовляти одяг і продукти для німецької армії. Але це зізнання в ході слідства нічим не було підтверджено. Восени 1943 року Смальчук добровільно вступив у загін УПА «Лисенка» і отримав псевдо «Дуб».
Після загибелі «Лисенка» надрайонним комендантом СБ став «Євген», якому «Дуб» був підпорядкований до свого затримання. Отримав російську гвинтівку і 80 патронів, дві гранати. Загін «Євгена» налічував до 30 чоловік, мав кулемет Дегтярьова, кілька автоматів і російські та німецькі гвинтівки.

«Євген» – Михайло Березецький, 1912 р. н., ймовірно уродженець міста Володимир-Волинський. З 1944-го – керівник Берестейського надрайонного проводу ОУН, пізніше – надрайонний референт СБ. Потрібно врахувати, що до квітня 1947 року націоналістичне підпілля Ратнівщини було підпорядковане саме Берестейському надрайонному проводу ОУН. У загоні «Євгена» Смальчук був станичним, тобто заготовляв продукти, одяг і зброю для боївки. Транспорту в загоні не було. «Дуб» також брав участь у нападі на винищувальну групу в селі Поступель. В результаті нальоту 14 вересня 1945 року цю групу роззброїли і захопили кулемет Дегтярьова та 5 гвинтівок із боєприпасами. Тоді ж убили фінагента, який знаходився у винищувальній групі.

Смальчук складав списки жителів сіл по віку та майновому стану, списки радянських активістів і передавав їх «Євгену». Також збирав кошти у фонд УПА, виявляв осіб, які мають зв’язок із МВД і МГБ. Виявив 5 таких підозрюваних і, за завданням «Євгена», наклав на них штраф. Зібрані таким чином 7 000 рублів передав «Євгену».

 Підозрюваного спочатку затримали, кілька тижнів катували, щоб вибити потрібні свідчення, і лише після цього офіційно арештували та висунули обвинувачення.   

За його наказом створив у Якушах легальну боївку, до якої увійшли Петро Бойко, Ірина Грищук, Євгенія Завадська, Петро Лахтюк і Павло Дейнека. Але із названих Смальчуком учасників його боївки був арештований і пізніше засуджений чомусь лише Петро Лахтюк. Останній був затриманий ще 7 листопада і розповів оперативникам, що «Дуб» дуже часто переховується на хуторі в Домни Завадської.

Очевидно, під впливом катувань «Дуб» признався у численних вбивствах радянських активістів та стрибків, вчинених боївкою СБ «Євгена». Але після того, як його справу 6 грудня передали в обласне управління МВС, він ці звинувачення заперечив. Зрештою, Смальчук визнав лише свою участь у роззброєнні поступельських стрибків 14 вересня 1945-го, після якого одного з них – фінагента, що вчинив опір, відвели в ліс і повісили на дереві. Смальчук стверджував, що він у цій розправі участі не брав, бо відлучався в село для придбання продуктів харчування.

Дивним є те, що у всіх документах кримінальної справи прізвище фінагента написано нерозбірливо, а жодної іншої інформації про нього нема. Роззброєння поступельських стрибків описав у своїй автобіографії учасник боївки «Євгена» Адам Антонюк на псевдо «Роман», але про вбивство фінагента він не згадує. Ще більш загадковим є звинувачення Федора в причетності до вбивства невідомого громадянина «десь на щетинських хуторах» Любешівського району. Але в справі немає ні імені загиблого, ні назви хутора, ні дати та мотивів убивства. Якщо це – не фальсифікація, то просто – дивовижна халатність слідства. Смальчук знову заперечив свою участь у розправі, але розповів, що він разом із іншими пограбував господарство вбитого селянина. Двох корів, бика і коня вони перегнали на якушівські хутори.

Участь Смальчука у збройних акціях фактично спростовує інше його свідчення: «Останній раз, я особисто разом із «Романом», зустрічався із надрайонним провідником «Євгеном» 10 жовтня 1946 р. на мертвому пункті, у лісі, біля х. Зелениця, с. Річиця. Я відзвітувався перед «Євгеном» про виконану роботу і отримав завдання продовжити збір грошей у фонд УПА та складання списків радянсько-партійного активу».

Закінчення розповіді – в наступному номері. 

Микола МИХАЛЕВИЧ, завідувач Кортеліського історичного музею.

Читайте також: «Питний мед «З’їзд монархів 1429» волинянина Володимира Дмитрука – найсмачніший у світі!»