Чи доведеться фермеру з Волині – ветерану війни «дорізати» своїх корів?

– дзвінок відчаю господаря Олександра Махновця покликав нас на Колківщину

Про те, що такий досить відомий продукт харчування, як молоко, полюбляють чи не у кожній сім’ї, знають всі. Незалежно, чи то у місті, чи у селі. Але тут постає питання: а чи може цей продукт кожен купити? Бо у міських супермаркетах, та й невеличких крамницях, куди молоко доставляють, ціни просто кусаються (так ми думаємо). І часто не задумуємося над тим, а як доводиться його виробникам, як дається той літр, скільки праці треба докласти, щоб він знайшов свого покупця.

На сесії господарник озвучив не особисті, а проблеми односельців

Розмірковувати над цим питанням заставив телефонний дзвінок від «молочного» фермера із села Четвертня, що на Маневиччині, ексдепутата Колківської селищної ради, учасника бойових дій, ветерана російсько-української війни Олександра Махновця. Чоловік не приховував занепокоєння ситуацією, що постала перед ним та йому подібними. Розмова з Олександром Івановичем дещо прояснила, але, що основне, ще раз переконала, наскільки наші українські люди працьовиті та прив’язані до землі…

А знайомство із цим чоловіком відбулося вже на 53-ій черговій сесії Колківської селищної ради, куди Олександр Махновець приїхав, щоб озвучити давно наболілі питання, що стосувалися жителів його села Четвертня. І, як пізніше з’ясувалося, що серед запланованих на цій сесії 61-го питання, його звернень там не було. Хоча, як пояснив чоловік, їх він озвучував вже неодноразово чиновникам селищної ради, у тому числі і на попередній сесії. 

Після вшанування хвилиною мовчання загиблих захисників та померлого депутата – жителів селищної ради, слово одразу надали фермеру Махновцю. Його звернення стосувалися, по-перше, виділення земельних ділянок нашим захисникам, ветеранам війни, родинам загиблих по старостатах селищної ради; по-друге, надання цій же категорії громадян пільгового палива. Третє питання стосувалося енергетики, а саме: очищення зелених насаджень, де проходять лінії електропередач. І жодного слова, що стосувалося його особисто, адже вже знала, що Олександр Махновець – голова сімейного фермерського господарства «Добробут». Здивувала небайдужість цієї людини до проблем односельців, його вболівання за спільні справи.

Чого люди через неорганізованість місцевої влади мають страдати? Відповідь селищний голова Олександр Палінкевич аргументував приблизно так: «Такі питання у компетенції виконавчого комітету». А ще додав, мовляв, не все так відразу можна вирішити, адже селищна рада є дотаційною.

Оскільки моє редакційне завдання стосувалося сімейного фермерського господарства, то й подальшу розмову скерували у це русло.

«Купити племінну худобу за 150 тисяч гривень малі фермери не зможуть»

54-річний Олександр Махновець народився та зростав у селі Четвертня, що на Маневиччині, у родині колгоспних трудівників. Тому нелегку сільську працю пізнав із дитинства, хоча про труднощі не обмовився жодним словом. Школа, Колківське училище, строкова служба, одруження, трудове життя… І так крок за кроком душею і серцем прикипів до землі, до праці у сільському господарстві. А любов до тварин стала складовою його трудової діяльності.

А почалося все з 2010-го, більше 15 років тому, з утримання у власному господарстві спочатку трьох, згодом п’яти і більше корів. Чоловік пригадав роки, коли очільником обласної державної адміністрації на Волині був світлої пам’яті Борис Петрович Климчук, який всіляко цікавився станом справ у сільському господарстві, в одноосібників, у фермерів. Він не боявся приїхати у найвіддаленіше село та підтримати селянина і словом, і ділом. Тоді були виплати дотацій власникам особистих селянських господарств, які утримували трьох і більше корів, безплатна видача доїльних установок, видавали і жом для годівлі тварин. 

У Четвертні, ще не так багато років тому, у хазяйствах утримувалося понад 850 голів корів, а зараз напевно і сотні нема. 

«Суть у тому, що Борис Петрович думав про сільгоспвиробників і завжди казав: «Працюйте, а ми допоможемо». Ось тому у ті роки люди масово заводили худобу і працювали із задоволенням», – пригадав фермер. На цей же час, за його словами, «йде політика на знищення волинського молочарства».

Бо коли б була підтримка з боку влади, то таких господарств, як його «Добробут», у їхньому селі було б набагато більше.

– Олександре Івановичу, то зараз ви отримуєте хоч якусь дотацію на худобу? – запитую.

– До повномасштабного вторгнення кацапів виділялась невелика підтримка з місцевого бюджету. У 2023 – 2024 роках дотації за підтримки американців (ініціатива відбулася за участю Агентства США з міжнародного розвитку для допомоги українському агросектору. – Авт.) були для тих господарів, хто утримував 3 та більше корів. Плюс такому фермерському господарству виділяли по тонні міндобрив. На сьогодні немає нічого. Щоб оновити поголів’я, звертався до департаменту агропромислового розвитку Волинської ОДА та отримав відповідь, що посприяти не можуть. А купувати племінну худобу за 150 тисяч гривень – не по фінансах. Якщо таке буде відношення до фермерів, то у недалекому майбутньому на селі буде нуль корів. Ніхто їх утримувати не буде, – каже господарник.

«Живемо в одній країні, виробляємо одну продукцію, а ціни – так різняться…»

Сьогодні у сімейному фермерському господарстві Махновців «Добробут» нараховується 15 корів плюс молодняк. Гарно доглянута худоба поки що випасається на сіножатях, які орендують у своїх односельців. Все на законній основі та із виплатою орендної плати. 

– Розкажіть щодо ціни на молоко…

– Все почалося з інформації, яка «проскочила» у ТікТоці, що на Вінничині за кілограм базисного молока одноосібникам за серпень ц. р. платили 

17 – 19 гривень. Помічниками для цього підтвердження стали коментарі. І що ви думаєте, це – правда! Хоча не скрізь ціна однакова. А моє молоко жирністю 3,4 відсотка, яке ми відправляємо на ТДВ «Рожищенський сирзавод» (ТМ «Тульчинка»), приймали за серпень по 12 гривень за кілограм. При тому запевняють, що це – досить нормальна ціна. Всі вимоги, які надійшли від заводу, а це – доїльні апарати, охолоджувачі, генератори – виконані. Чому там дорожче? Бо це – бізнес, відповідають. Не можу зрозуміти: живемо в одній країні, виробляємо одну продукцію, а ціни так різняться. У

Четвертні, ще не так багато років тому, у хазяйствах утримувалося понад 850 голів корів, а зараз напевно і сотні нема. Тільки на моїй вулиці було 12 господарств, де тримали три і більше корови.

А тепер порівняємо, яка ціна в магазинах? 900-грамова упаковака коштує у межах 50 – 60 гривень і жирність значно нижча. Ось вам і бізнес! Зараз молочний ринок України закриває Польща. Їхня продукція дешевша за українську, хоча закупівельна ціна на молоко набагато більша. На мою думку, там держава думає про виробників.

Після поранення лікарі боролися за його очі

Наша розмова з Олександром Махновцем відбувалася у колі його побратимів – ветеранів війни, які захищали Україну, отримали поранення і були демобілізовані. Це – афганець, житель села

Куликовичі Андрій Деркач, Микола Гончар із Колок, який у 59 років пішов на фронт, Михайло Гагаловський, батько 5 дітей з Борович. Згадуючи пережите, втрачених побратимів не приховували сліз.

На моє прохання зробити спільну світлину – пообіцяли сфотографуватися після Перемоги.

Олександр Махновець у перші дні повномасштабного вторгнення разом із Андрієм Деркачем (постійно називав його Андрійком) вступили до лав ЗСУ. А вже на початку квітня 2022 року їхня 63-я окрема механізована бригада перебувала на Миколаївському напрямку. Затим – Херсон, Бахмут, Серебрянські ліси на Луганщині… Тут особливо були запеклі бої, де українські військові тримали оборону від штурмів російських окупантів, які намагалися просунутися на Лиманському напрямку. 31 місяць захищав рідну землю Олександр Іванович. Отримав поранення 16 квітня 2024 року.

Тривалий час провів у госпіталях, де лікарі боролися за його очі. Каже, що справжню людяність, чуйність, співпереживання зустрів у КП «Рожищенська багатопрофільна лікарня», зокрема від завідувачки неврологічного відділення Світлани Кучмук, його персоналу. У кого з військових є проблемами із зору, ветеран війни радить звертитися до львівського професора-офтальмолога, керівника міського медичного центру «Мікрохірургія ока» Ігоря Новицького, Людини з великої букви.

Замість післямови

– То які у вас зараз плани? – запитую.

– Нині щось планувати важко, бо завтрашнього дня поки не бачу. Але я дуже люблю свою справу, люблю землю і працювати на ній. Коли сієш, ореш, кругом тихо і спокійно, хіба це не краса? Добре на душі, коли порядок у господарстві, гарні надої. Але за це повинна бути і відповідна віддача. Поки що до нового року корівок збувати не збираюся, хоча у пориві емоцій можу сказати, що доведеться збувати, бо слово «дорізати» щодо моїх «чорнорябих» – це як ножем по серці.

Коментар

Заступник директора департаменту агропромислового розвитку Волинської ОДА Людмила ПЕТРИКАНИН:

 «Закупівельна ціна на молоко в Україні не є об’єктом державного цінового регулювання, формується переважно ринковими механізмами, але на неї впливають кілька ключових факторів. Переробні заводи встановлюють закупівельні ціни, орієнтуючись на якість молока, обсяги поставок, логістику.

Між невеликими виробниками, особистими селянськими господарствами та переробними молокопідприємствами часто діють закупівельники, які впливають на кінцеву ціну. Через них ціна може бути нижчою. Тому при великих обсягах поставок доцільно укладати прямі договори з молокозаводом.

Що стосується дотацій. У 2025 році з обласного бюджету на фінансування Комплексної програми розвитку агропромислового комплексу Волинської області виділено 1 млн грн на виплату дотації за вирощування молодняка ВРХ для господарств населення, сімейних фермерських господарств (до 50 голів, у розмірі 2 тис. грн за голову). У цьому році ця підтримка вперше діє на умовах співфінансування з місцевими бюджетами 50% на 50%. Дотацію виплачено для 192 власників за утримання 505 голів молодняка ВРХ. Друга подача документів буде у листопаді поточного року». 

Ніна КОСТРУБА.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ