Смерть ворогам!
«У кремлі повинні знати, що буде блекаут і в столиці росії»
Найяскравіші за тиждень думки і цитати
Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ, Президент України, пообіцяв росії відповідь за атаки на українську енергетичну інфраструктуру:
«Якщо росія кожну зиму ставить собі за мету блекаут в Україні, то я не впевнений, що відповідь України і партнерів має бути іншою… Не треба проявляти слабкість. Якщо погрожують блекаутом столиці України, то в кремлі повинні знати, що буде блекаут і в столиці росії».
Сергій ПРИТУЛА, волонтер, закликав європейців збивати російські літаки, які порушують їхній повітряний простір:
«Згадайте як у 2015 році Туреччина збила російський Су-24, який порушив її повітряний простір. І що? І нічого! Пошипіли, помахали пальчиком у кірзовому чоботі і втерли соплі. І це при тому, що Туреччина – член НАТО.
Збийте один літак. Один. І побачите – нічого не буде! Не буде третьої світової. Не буде балістичних ракет на Париж чи Лондон. Буде скрип зубами на росТБ і чергові погрози ядерною палкою, яку самі ж бояться застосовувати».
Сергій МАРЧЕНКО, блогер, воїн ЗСУ, закликає не обнадіюватись тим, що Дональд Трамп на словах став більш прихильним до України:
«Позиція Трампа по Україні – це відсутність позиції. Він підтримує Україну, або росію в залежності від ситуації і намагається отримати з цієї підтримки зиск. Сьогодні він підписує договір про наші рідкоземельні метали і підтримує Україну. Завтра «тре» з путіним про Арктику і тоді каже, що в України немає карт. Післязавтра він продасть «друга владіміра» і Україну за якусь угоду з Китаєм. Купуємо і продаємо – так зараз працює офіс президента США».
Юрій ФЕДОРЕНКО, командир 429-го окремого полку безпілотних систем «Ахіллес», депутат Київради, обурений нерішучістю європейських лідерів на тлі російських атак по їхніх країнах:
««Зелені чоловічки» в Кишиневі, Вільнюсі, Ризі та Таллінні вже не виглядають як щось фантастичне. Як не виглядають фантастикою «шахеди» над Польщею. Шкода, що спокій європейців залежить, головним чином, від стійкості українців. Проте ми продовжимо свою справу. Хтось має знову і знову тиснути на гачок. Тож працюємо далі. Слава Україні!».
Петро ПОРОШЕНКО, п’ятий президент, про те, які насправді безпекові гарантії потрібні Україні:
«Безпекові гарантії означають, що країна, яка їх нам надає, буде сама разом із нами воювати з росією. Вона не тільки буде давати гроші. Вона не буде давати тільки зброю. Вона має взяти на себе зобов’язання воювати з росією. Це можливо, тому що саме про це пише стаття 5 НАТО. Тому я кажу: ніяких інших безпекових гарантій, ніж НАТО».
Олександр КАРПЮК, воїн ЗСУ, про «багатоходівочки» путіна:
«…Тут виходить путін і каже: – Я домовився про безвіз із Китаєм! Результат: росіяни ломанулись у Китай і витрачають гроші за кордоном, ігноруючи вітчизняні товари та вітчизняний туризм. Словом, що б товариш пу не робив переможне – все одно від цього виграє Китай, а рф – втрачає».
Андрій КОКОТЮХА, письменник, вважає, що найбільша проблема Заходу – страх перед росією:
«Ні для кого в Україні не секрет, що росія – це країна-гній. Ми не боїмося росіян – ми їх зневажаємо і ненавидимо. Адже все, на чому тримається «велич» країни-агресорки, це – залякування, насильство і цілковита зневага до людського життя. Однак саме ці особливості «загадкової російської душі» найбільше лякають мешканців Європи».
Віктор АНДРУСІВ, оглядач, про українську ракетну програму:
«Ракетна програма, мабуть, – найважливіша програма сьогодні для завершення війни і початку переговорів. Але тут у нас все далеко не так райдужно, як подається на картинках. Є причина, по якій «Пекло», «Паляниця», і скоріше за все «Фламінго» – не полетять масово. Озвучувати її не буду, але росіяни про неї знають. Сподіваємося, що до нового року це буде вирішено, і в січні кожний росіянин відчує на своїй шкурі, що таке лягати спати під прильоти і розгрібати зранку завали з людьми».
Андрій ІЛЛЄНКО, народний депутат, воїн Сил оборони, про Зло:
«Зло – це не якась зовнішня сліпа сила. Зло – це частина людської природи. Лінь, дурість, страх, заздрість, брехня, зрада, жорстокість, байдужість – це все частина нашої природи. Добро – це теж частина нас. Але добро перемагає не завжди. І головна битва – не зовні, а всередині. Завжди в середині себе. Не треба «бути собою» – треба перемогти у битві всередині себе.
Переможи свою слабкість, свою лінь, свою дурість, свою гординю, свою жалість до себе. І тоді є шанс прожити гідне життя».
