Коли даішники безпідставно затримали 12 машин із прихильниками Ющенка, люди пригрозили, що перекриють міжнародну трасу...
Стартував передвиборчий президентський марафон. Сходження на владну вершину кандидат від опозиції Віктор Ющенко розпочав з організації всенародного віча на дніпровських схилах. Автору теж пощастило бути учасником цієї велелюдної акції і хочеться повідати читачам свої враження. Та спочатку про те, як добиралися. Для поїздки в столицю були замовлені автобуси в Ковельському АТП, та виїхати їм у рейс не дозволили високі міліцейські чини, які власними руками знімали номери, не пояснюючи причини. Щодня в рейс виходять десятки автобусів і жоден даішник не цікавиться їх технічним станом, а тут проявили дивну “турботу” про безпеку руху й безпричинно заборонили виїзд у рейс справних машин. Довелось терміново шукати приватних перевізників. Від’їзд затримався на кілька годин, та пригоди тільки починались. На виїзді з Ковеля вже чекала машина ДАІ, і прискіплива тривала перевірка документів, технічного стану машин забирала дорогоцінний час, перетворившись на дешевий фарс. Через кілька кілометрів у корчах притаїлись наступні “захисники” дорожнього руху і вся даішна пародія повторилась. Працівники стаціонарного посту ДАІ Маневицького перехрестя перевершили всі межі здорового глузду. Забравши документи водіїв, зачинились у будці і не виходили, пояснень не давали. Дванадцять машин з трьох районів (понад сто пасажирів) півтори години чекали хоч якогось їхнього рішення. Близько опівночі з’явився майор міліції на ім’я Анатолій. На питання про причину тривалої затримки відповідь була одна — перевірка документів (!?). Поряд міжнародною трасою мчали машини, та перевіряти їх ніхто і не збирався. Залишалось одне — на самоправство міліціонерів відповісти рішучістю по відстоюванню своїх громадянських прав. Пана майора попередили: якщо він не поверне документів, то пасажири перекриють рух на трасі і всі наслідки будуть на його совісті. Спочатку він не повірив у таку можливість, та коли побачив, що рішучості не займати, відступив. Минули Волинь і естафету свавілля прийняли рівненські міліцейські побратими, які діяли за тією ж схемою (зв’язок зараз непоганий), але і ми вже знали, як цьому протидіяти. На Житомирщині, Київщині все повторилось, тільки перевірки стали менш тривалими. Вже ранком у столиці на останньому посту рядовому ДАІ вистачило сумління вибачитись за затримку і на виправдання він повідомив: через вас ми всю ніч спокою не мали. І ось Київ, Співоче поле... Важко передати словами те, що потрібно було бачити і відчути: море помаранчевих стягів, гасел та кількагодинну політичну, моральну, духовну єдність десятків тисяч гарячих сердець, теплих очей, щирих усмішок. То, справді, була вся Україна: від Карпат до Луганщини, від Полісся до Криму. Байдужих не було, всі були свідомі, що на очах твориться історія. У спілкуванні з представниками інших областей вималювалась неприглядна картина міліцейської змови проти учасників акції, яким також перешкоджали спокійно рухатись. Автомобілі, автобуси зупиняли і безпричинно затримували. Не зумівши зірвати акцію, її вирішили заблокувати в інформаційних засобах. Повернувшись, запитав дружину: що показали? П’яниць, якийсь плакат про горілку, порожні пляшки, сміття. Так, це було, бо не навчились ми ще не смітити. Але невже поважний канал “Інтер” більш нічого не побачив і не зрозумів, що відбулось? На кого розрахована ця змова мовчання? У понеділок вмикаю радіо і чую: 5 хвилин похвальної розповіді, як висували Януковича. По дві хвилини виділили на інформацію про висунення Симоненка, Мороза і навіть слово їм надали. І тільки про Ющенка 20 секунд коротко повідомили, що він самовисунувся перед своїми прихильниками. Ржавському і Базилюку приділили уваги більше, ніж тому, хто має найвищий авторитет у виборців. І так щодня в кожній інформації по радіо, телебаченню. Невже це називається “рівними можливостями” доступу до інформаційних засобів, невже це “свобода” слова, думок, інформації? Невже такою буде і вся передвиборча агітація? Виборці все бачать і роблять відповідні висновки. На зворотному шляху всі 450 кілометрів жодного даішника не було видно. Безпека руху вже нікого не турбувала. Правда, наші ковельські перевізники постраждали. В понеділок їм заборонили виїхати на маршрут. Богдан ВІВЧАРИК. смт Ратне.