Після розвалу Союзу, а з ним — і промисловості тисячі людей з «поплавками» (значок про закінчення вузу), а то й зовсім без освіти стали нібито «базарними перекупками» — так зневажливо в радянські часи називали людей, що підторговували...
Після розвалу Союзу, а з ним — і промисловості тисячі людей з «поплавками» (значок про закінчення вузу), а то й зовсім без освіти стали нібито «базарними перекупками» — так зневажливо в радянські часи називали людей, що підторговували. Багато з них за ці роки навчилися не тільки гарно посміхатися та говорити «дякую за покупку», але й чесно торгувати. Хоча це в значній мірі залежить від їхніх справжніх господарів, як колись казали, «визискувачів», котрі володіють магазинами, кіосками, маркетами. І все ж клопоту з любителями на торговому фронті ми, споживачі, маємо вдосталь, бо декому, як тому півневі, аби прокукурікати, а там хоч не розвидняйся, — тобто аби спихнути завалящий турецький чи інший товар сумнівної якості. Звичайно, продавці (ой, підприємці!) згодом кажуть: мовляв, бачили очі що вибирали... На жаль, багато з них і не чули про закон щодо захисту прав споживачів, інакше б не гралися з вогнем. Звісно, недосвідчена дівчинка з Нововолинська надто ризикувала, сама купляючи 29 травня ц.р. сукню на випускний бал за 700 гривень. Зважимо на її наївність, віру в порядність: адже купляла не де-небудь, а в луцькому торговому центрі «Імідж», в якому підприємець Марина Михайлівна Солоїд має павільйон з платтями. Вдома святковий блиск від сукні в очах дівчини побляк, так само, як блискітки посипалися з корсета. До речі, вона ним так і не скористалася, про що засвідчують знімки і подруги. 18 червня випускниця нововолинської школи звернулася з письмовою заявою про повернення коштів за неякісний товар, але її просьбу було грубо проігноровано. Та що там дівчина! В штики було зустрінуто працівника управління у справах захисту прав споживачів, котрий в акті вказав на суттєві порушення торгівлі, зокрема, що на завезених із-за кордону товарах немає ніяких реквізитів, не видаються товарні чеки тощо. Дійшло до того, що підприємець Солоїд, яка на той час перебувала за межами області у відпустці, згодом сказала, що продавець тільки наглядала «за платтями — показувала сукні», але аж ніяк не продавала. Пропозиція провести експертизу сукні у торгово-промисловій палаті начебто спочатку Солоїд була сприйнята прихильно, але коли вона дізналась, що треба її оплачувати, то взялася й далі застосовувати «силові прийоми», що не схоже на пенсіонерку, котра скаржиться, що їй не дають змогу «виживати». В управління по захисту прав споживачів надійшла посилка чи то б пак солідна бандероль з якимось предметом із зазначенням — «керівнику». Працівники остерігаються її відкривати (жартують: «Може, від Бен Ладена»). Хоча цілком можливо, що там горезвісна сукня для... керівника. Підприємець у безпардонному посланні дійшла цікавого висновку, що «весільні та випускні сукні — це ритуальні сукні, які одягаються один—два рази, а не носяться протягом двох місяців...» А як же бути з твердженням, що «ритуальна» сукня не продавалася? Дійшло до того, що підприємець прозоро натякає, ніби працівник управління «зацікавлена у поверненні сукні та отриманні грошей за неї». Очевидно, хтось, схоже, підштовхував абсолютно не підготовлену в правовому відношенні людину поважного віку до фінансової прірви. Адже постановою управління на підприємця Марину Солоїд накладено штраф та фінансові санкції у 10-кратному розмірі від вартості товару, як велить закон, а це... 7768 гривень. Гроші до державного бюджету не надійшли, отже, справа розглядатиметься в суді, де, нарешті, працівники управління розкриють бандероль, надіслану «керівнику». У ще більшу халепу потрапив підприємець і директор ТзОВ «Рембудторгсервіс» Леонід Володимирович Кузьмич, який вирішив, очевидно, перехитрити замовника. Лучанка ще в липні 2002 року замовила виготовлення шести дверей і відразу сплатила підприємцю 2800 гривень. Навіть якщо пан Кузьмич поклав ці гроші в банк, то все одно вигода сумнівна. Згідно з постановою управління йому належить сплатити в держбюджет 28000 гривень та ще й внесок замовниці повернути. Така ціна обіцянок підприємця, з яким довго листувалося обласне управління у справах захисту прав споживачів. Очевидно, чоловік сам себе перехитрив, бо вважав, що оскільки немає письмових домовленостей, ніяких документів, то й закон його не дістане. Якщо вдуматися, то шкода не тільки потерпілих, але й підприємців. Надто кара сувора. Заступник начальника управління в справах захисту прав споживачів в області Лідія Панасюк каже: «Ми не є каральною організацією, але коли на всі законні вимоги не реагують, то доводиться застосовувати встановлені законом фінансові санкції». Вимагається єдине: не обдурювати людей. Олександр НАГОРНИЙ.
