Маневицький «богатир» знайомий із Василем Вірастюком
Віктора Кушніра, уродженця с. Чорниж Маневицького району, знають не лише на теренах області, а й України як високопрофесійного спортсмена
Сергій ГУСЕНКО
За свої 44 роки Віктор Степанович отримав безліч спортивних нагород, серед яких чимало найвищої проби. Усе своє свідоме життя він працював над собою, аби ставати вправнішим у тому, чим займався, і з часом досягав тих вершин, про які інші могли лише мріяти.
– З 8-го класу я почав грати у волейбол, – пригадує Віктор Кушнір. – У той час чорнижівська шкільна волейбольна команда брала участь у першості області. Я ходив тренуватися із старшими хлопцями і був у них на заміні.
Він і сьогодні є чинним чемпіоном у районі з армреслінгу і минулого року здобув третє місце в області.
У Луцьке ПТУ № 9 на слюсаря-збірника сільськогосподарських агрегатів хлопець подався все через той же спорт, оскільки там були хороші тренери і сильна волейбольна команда, в якій грав і сам директор Луцького підшипникового заводу. Якось на тренуваннях він примітив молодого чорнижівця і попросив у тренера команди «Підшипник», яка грала на першість України, аби той взяв Віктора на тренування до себе.
– У складі команди, де був капітаном, грав за училище на обласних змаганнях, їздили по Україні та за кордон. Постійно були в трійці лідерів, – продовжує спортсмен.
Навчатися на вчителя фізичної культури у ВДУ ім. Лесі Українки пан Віктор пішов теж через волейбол. Тренери з училища порекомендували взяти чорнижівця своїм колегам. Із першого курсу почав їздити на змагання разом із четвертокурсниками. Згодом Віктор Кушнір зацікавився силовими видами спорту і разом із двома студентами взяв участь у змаганнях із армреслінгу. І хоча призових місць тоді не здобув, (все ще було попереду), відчув задоволення від поєдинків.
– Після навчання я повернувся в село, – продовжує мій співрозмовник. – Директором спортшколи від «Колосу» тоді був Василь Саць, який відразу забрав мене тренером з волейболу. Раніше він був у нас вчителем фізкультури, вів секції з волейболу і самбо.
Два роки в Гораймівці Віктор Кушнір займався із чотирма групами дітей, з яких одна дівчача. Коли директор ДЮСШ перейшов працювати у Згоранську спортшколу Любомльського району, на його місце призначили Віктора Степановича. У школі, окрім волейболу, навчали дітей футболу і легкій атлетиці, потім була важка атлетика і навіть секція джіу-джитсу у Колках, але її згодом закрили, мотивуючи тим, що це не олімпійський вид спорту.
Навчаючи дітей, Віктор Степанович і сам щороку брав участь у спортивних змаганнях, які проводились в районі та області. Виступав у змаганнях з армреслінгу, перетягування каната, метання колоди, не забував про волейбол.
Спортсмен декілька років поспіль брав участь у змаганнях «Козацькі розваги», що проводяться Камінь-Каширським центром фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх». Мали перші місця і делегувались на Всеукраїнські змагання у Чернігів. Разом з тим, там проводилися і «Богатирські ігри», де Віктор познайомився із Василем Вірастюком та іншими відомими «богатирями».
Разом із дружиною Галиною Олександрівною пан Віктор ростить трьох дітей. Восьмикласник Дмитро і п’ятикласник Павло активно долучаються до спортивного способу життя, зокрема і волейболу, наслідуючи батька. Тішить батьків і найменша Уляна, яка ще ходить у садок.
