75 тисяч доларів за одну голову: в Африці досі полюють на людей-альбіносів

Люди-альбіноси не мають меланіну – пігменту, який визначає колір шкіри, очей і волосся, тому у них все тіло біле. При цьому, меланін – захисний пігмент, який поглинає УФ-промені та не пропускає їх углиб шкіри, тому через його нестачу або відсутність біла шкіра таких людей є більш чутливою до сонячного ультрафіолету, ніж у інших. Вона легко піддається сонячним опікам, через що має дуже високий ризик розвитку раку шкіри та меланоми. У деяких країнах більшість осіб, які страждають на альбінізм, помирають від раку у віці 30–40 років. Альбіноси погано переносять денне світло, у сутінках і напівтемряві вони бачать і почуваються краще.

Але це ще пів біди, адже на планеті є країни, де найбільший ворог альбіносів – не сонце, а інші люди, які… полюють за «білими людьми». Найбільше альбінізм поширений у країнах Африки на південь від Сахари. Зокрема, в Танзанії частка альбіносів у 15 разів вища, ніж у середньому по світу. Якщо на планеті на 20 тисяч людей припадає один альбінос, то у Танзанії це співвідношення становить 1:1400.

Так от, у цій країні, а також в сусідніх Малаві та Мозамбіку, досі поширене небезпечне забобонне вірування: частинам тіла людей з альбінізмом приписують магічні властивості. Ці міфи породили чорний ринок, на якому чаклуни купують органи, волосся та кров для виготовлення так званого «зіл­ля удачі». Для цього необхідно провести магічний ритуал, під час якого подрібнену плоть альбіноса змішують із особливими травами та морською водою.

Альбіноси погано переносять денне світло, у сутінках і напівтемряві вони бачать і почуваються краще.

Тому на людей-альбіносів багато століть влаштовували справжнє полювання. Їх розчленовували і продавали знахарям та чаклунам по частинах. За словами місцевих жителів, знахарі використовують органи та кістки альбіносів у відварах, за допомогою яких, нібито, можна знайти алмази в землі, а рибалки на озері Вікторія плетуть із волосся альбіносів сітки в надії на великий улов. Попит на альбіносів різко зріс із поширенням СНІДу в Танзанії. З’явилося повір’я, що вживання сушених геніталій позбавляє від цієї хвороби. Через ці повір’я в країні з 2000 року було вбито не менше 75 альбіносів.

За даними Червоного Хреста, вартість тіла альбіноса на чорному ринку становить близько 75 тисяч доларів, а окрему частину можна придбати приблизно за 600 доларів. Це заробіток середньостатистичного танзанійця за 30 років.

Донедавна полювання на альбіносів у Танзанії практично не каралося – система кругової поруки призводила до того, що громада здебільшого оголошувала їх «зниклими безвісти».

Лише у 2009 році в Танзанії відбувся перший суд над вбивцями альбіноса. Троє чоловіків схопили 14-літнього хлопчика, вбили його і розрубали на дрібні шматки з метою продажу чаклунам. Суд засудив злочинців до смертної кари через повішення.

У 2015 році танзанійський суд виніс смертний вирок чотирьом громадянам країни, яких звинувачували у вбивстві жінки-альбіноса, серед яких був і її чоловік. У суді було доведено, що нападники, озброєні сокирою та мачете, відрубали жертві ноги та праву руку. Але оскільки в Танзанії діє мораторій на смертну кару, нікого не стратили.

За даними на 2015 рік, на смертну кару чекали 17 осіб. А скільки вбивств залишилося безкарними – навіть не підрахувати.

Тим часом уряд Танзанії за підтримки ООН ухвалив рішення розмістити дітей-альбіносів у 13 спеціальних інтернатах по всій країні. Також у 2020-х роках поліція за підтримки міжнародних спостерігачів ліквідувала кілька злочинних угруповань, пов’язаних із «ритуальними полюваннями». Але сказати, що полювання на альбіносів вдалось на 100 процентів викорінити, й досі не можна…

Алла ДУДІНА, focus.ua

Читайте також: «Подружжя з Волині уникло покарання за жорстоке поводження з власними дітьми».