У прикордонній зоні, біля річки Західний Буг, схоже, не поділять мітлу, якою прибирають територію, прикордонники і місцеві жителі...
Каюся, каюся, як на сповіді. Винен! Бо раніше думав, що не знайти кращого місця праці, як вишибайла у міській бані: тепло, затишно і мухи не кусають! Та й еротика безкоштовна, ще й якась копійка платні перепаде. Та, виявляється, є ще одне місце, за яке варто поборотися. Що й свідчить конфлікт, який розгоряється між прикордонниками міжнародного автопереходу “Ягодин” і сусідньою Рівненською сільрадою. Власне, чого сусідньою, як ця митна територія і геть аж до прикордонної річки Західний Буг — її володіння. Й за логікою, і по закону, вона як орган місцевого самоврядування має право на своїй землі хазяйнувати, не оглядаючись на стражів кордону. Має, але не може. Це й намагаються довести хлопці у погонах і при зброї. Перманентна “війна” між обома сторонами розпочалася з сьогорічного літа. Саме тоді, коли у сервісній зоні з’явилися хлопці з пов’язкою “Охорона порядку” на рукавах. Вони підходили до водіїв автомашин, які прямували за кордон, і чемно просили заплатити по дві гривні. Хто огризався, тому терпеливо пояснювали, що гроші йдуть на утримання прибиральниць, які пильнують за цією територією. Не торгуючись, окремі водії платили збір, дехто, гонорово надувши щоки, відмовлявся віддати хлопцям навіть цю символічну суму: мовляв, я не смічу, все з собою ношу. Контролери представляли комунальне господарство “Рівне”, яке створено й діє при цій сільраді. А збирали вони кошти згідно з рішенням сесії сільської ради від 9 березня 2004 року “Про утримання належного санітарного стану сервісної зони села Старовойтове”. Його було прийнято відповідно до п. 31 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Тобто, цілком законне рішення. Тоді було затверджено положення щодо використання коштів, отриманих від збору, кошторис на виконання робіт у примитній зоні. Всього з того часу було зібрано понад чотири тисячі гривень. З цієї суми й платили дещицю прибиральницям. Навіть мінімальна зарплата не виходила. Все ж, недаремно ходили жіночки з віником і відром по автотрасі, поміж машинами. Але й ця мізерія, яку збирали контролери на платню прибиральницям, не давала, певне, спати прикордонникам. Здається, перед їхніми очима стояли не дві гривні, а щось суттєвіше. Спочатку прикордонники відбивалися від контролерів, як від набридливих мух. Іноді відганяли з колії автомашин. А 14 жовтня ц. р. на свято Покрови обідньої пори вони підійшли до контролера, 24-річного Сергія Чебиряка, й попрохали йти за ними. Завели хлопця в режимну зону у своє помешкання й вчинили допит: “Хто такий? На кого працюєш? Документи на стіл! Скільки зібрав данини?”. — Ти не маєш права тут швендяти! Це сервісна зона, наша територія,— почав промивати мізки один з прапорщиків. — Ближче, ніж на гарматний постріл, тебе тут не повинно бути. Почали лякати штрафом. Тримали хлопця до двох годин. Невідомо, скільки ще довелося б сидіти йому там, якби на допомогу не наспіли сільський голова Ольга Бондарук і її заступник Євген Кондратюк. Та й вони не переконали стражів кордону у правомочності своїх рішень і дій. Ті вели себе зарозуміло. Офіцер навіть покрикував на жінку-керівника і її заступника, ніби це були солдати-новобранці. Через день-два достукалася сільрада аж до командира Луцького прикордонного загону пана Калашникова. Той схвалив вчинки своїх підлеглих, мовляв, нема чого чужим вештатися по сервісних зонах. Ще порадив звертатися до Києва. Нехай столиця вирішує, можна чи не можна там щось збирати комусь іншому. Хай сам начальник прикордонної служби генерал-полковник Микола Литвин дасть добро на сервіс. Може, заодно спитати пана генерала, чи не візьмуть на себе клопіт службові люди Ягодинського відділення прикордонного контролю “Ягодин-авто” махати й віничками, мітлами замість жінок-прибиральниць сільради. Що буде, якщо сільрада припинить прибирання примитної території? Як-не-як, відходів життєдіяльності, коли тут кілометрові черги автомашин, вдосталь. У вересні ц. р. в урочистій обстановці Рівненській сільраді в Києві було вручено диплом, як переможцю ІІ Всеукраїнського конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування 2004-ого року — за проект “Організація ефективної системи надання соціальних послуг населенню на основі розбудови органів самоорганізації населення та запровадження новітніх форм управління територіальною громадою”. Ось тобі й самоорганізація населення! Столиця оцінила, а в Ягодині поглумилися. Олександр ХОМЕНЧУК.
