«Де ви зараз – через півстоліття?», – волинянин розшукує одногрупників

«Трохи більш як півстоліття ми, молоді студенти, у 1965 році закінчили Володимир-Волинське педучилища. І роз’їхалися працювати за направленнями в різні області України», – такими словами читач розпочинає свій лист.

Тоді ми були 20-річними, а нині літа повернули на восьмий десяток. Тому прошу вас надрукувати цей лист і допомогти нам зустрітися.

Він розповів, що після навчання доля закинула його у далекий Казахстан. І з того часу чоловік не зустрічався більше зі своїми друзями-однокурсниками.

 «А так хотілося б побачитися, поговорити, просто глянути один одному у вічі, згадати нашу студентську молодість. Бо тоді ми були 20-річними, а нині літа повернули на восьмий десяток. Тому прошу вас надрукувати цей лист і допомогти нам зустрітися» – пише Володимир Гуменюк у листі.

Педагог закликав відгукнутися усіх однокурсників, які його пам’ятають:

«Дорогі мої друзі, колишні випускники 2-го курсу, першої «А» групи (керівник Володимир Володимирович Гуковський), де ви зараз є, чим займаєтеся, як склалася ваша життєва доля? Відгукніться. Думаю, що ви мене не забули, однокурсника Володимира Васильовича Гуменюка. Ми з вами уже дідусі й бабусі, та свою альма-матір (Володимир-Волинське педучилище) не забули. Я майже усіх вас пам’ятаю: Галю Тернавську, Женю Сучак, Ларису Жильчук із Нововолинська, Тамару Озімчук із села Льотниче, Миколу Маковецького із села Хотешів, Таню Рибак із Пнівне Камінь-Каширського, Віру Рибачук із Володимир-Волинського, Петра Богдана із села Згорани Любомльського, Анатолія Соколова, Петра Лінника із села Ветли Любешівського районів, Дмитра Карпука. А декількох виразно бачу обличчя, а прізвищ згадати не можу. Хай мене пробачать. Даю свій телефонний номер (098 6654324). Телефонуйте, поспілкуємося, домовимося про зустріч. Із повагою ваш Володимир Гуменюк. Чекаю відгуків.»