Прочитав статтю Галини Поліщук “Зарплата педагогів зростає” за 9 жовтня 2004 року — і так стало прикро і боляче за нас, учителів, що й не розказати...
Прочитав статтю Галини Поліщук “Зарплата педагогів зростає” за 9 жовтня 2004 року — і так стало прикро і боляче за нас, учителів, що й не розказати. Допоки будуть гендлювати нашими душами нечисті на руку журналісти і можновладці? Хто дав право виступати від імені освітян області, серед яких “більшість обдаровують своїх вихованців енергією добра і людяності”. В останньому — я не сумніваюся. Вчитель завжди, відсовуючи на задній план свої болі і проблеми, навчав добру й людяності. Тільки от чи за свої старання був поцінований державою? Якщо вірити на слова вчителю Люблинецької загальноосвітньої школи Вікторії Вікторівні Беззубовій, яка згадується у публікації, то для педагогів області тепер настав рай: єврокабінети, стодоларова купюра в кишені, і, о Боже, літній відпочинок на морі! Від такої довгожданої “ідилії” нерви можуть не витримати. Та на виручку приходять розсудливі слова мудрого Тараса: Цу-цу, дурні! Схаменіться! Чого се ви раді? Мабуть, пані Вікторія Беззубова трішки зблудила. Зарплатню педагогам на 15 відсотків підвищили з 1-ого вересня цього року. А відпускні й оздоровчі нарахували влітку. В середньому вони становили тисячу гривень (за 56 календарних днів). Молоді вчителі і цього не мали. Тепер заднім числом пробіжімося по туристичних агентствах — які ж ціни на літні місяці вони нам пропонували? Газета “Урядовий кур’єр” за 15 жовтня 2004 року констатувала: курортний відпочинок на морі у комплексах “Пори року —Ялта” і “Пори року — Марат” має такі ціни за добу: 189 грн. (травень, червень, вересень) — одномісний номер зі сніданком. Двомісний — відповідно 204, 139, 154 грн. на одну особу. То чи реально вчителям було роз’їжджати по морях, коли у них є безліч інших обов’язків: годувати й одягати сім’ю, вчасно сплатити компослуги, подбати про інші побутові справи. Інша річ, коли поруч дружина чи чоловік — бізнесмени або ж батьки “підкидають” гроші по повній програмі. Даруйте, пані та панове, це вже не вчительські заощадження. Тому, як не прикро, але педагогам області (особливо сільським) замість сонячного моря було зелене: буряки цукрові й кормові, картопля, городина. Правда, носії духовності мали щастя продукцію, вирощену власними руками, продавати на базарі. Ще й до цього часу у вихідні дні підторговують хто молочком, хто картопелькою... І чого це їм, невгамовним, не сидиться в теплі при такій шаленій зарплаті? Тепер щодо п’ятнадцятивідсоткового підвищення зарплати, яке стільки наробило галасу в пресі, на радіо, телебаченні, з виступів держслужбовців. Середньомісячна зарплата вчителя з 1-ого вересня, як вказує Галина Поліщук, становить 440 гривень. У результаті всіх обов’язкових відрахувань вчителю на руки потрапляє 364 гривні. Тепер щодо етики. Коли держслужбовці звітують перед громадськістю кожною копійкою вчительства, то, мислю, куди більший резонанс був би досягнутий, коли б сини держави оприлюднили свій заробіток: надбавки, премії, пільги, використання державних автомобілів тощо. Олекса ТКАЧ.
