Маріїні рушники — символи України
Захоплення прийомної матері із села Сьомаки Луцького району
Рушники, сорочки блузки, серветки, скатертини, подушки і подушечки, вишиті різнокольоровими нитками — простими і шовковими –
захоплення Марії Прус
У хвилини радості й смутку, бо життя ж таке, що не гріє лиш приємними митями, купається її душа у вишиванках. Вона не тільки сама захоплюється цим мистецтвом, а й спонукає до цього своїх дітей – рідних та прийомних, хоча, зізнається, що вони всі — рідні. 2003 року сім’я Прусів першою у Луцькому районі взяла на виховання прийомних дітей. Таких — десять, з непростими долями, позбавлених батьківського піклування, пройшли через їхні душу і серце. Й ніхто не скаже про вихованців Марії та Миколи Прусів поганого слова, бо батьки живуть за заповідями Божими й того ж навчають дітей.
Спонукає до цього своїх дітей – рідних та прийомних, хоча, зізнається, що вони всі — рідні.
Якось в одній із установ побачила рушник із вишитими словами: «ЗА УКРАЇНУ, ЗА ЇЇ ВОЛЮ», з Гербом України та її оберегом – червоною калиною. Автор – Марія Прус. При нагоді поцікавилася у добродійки Марії його історією.
— Вишиваю, скільки себе пам’ятаю, у тому числі — й рушники. А ось такий «народився» у перший рік незалежності України, 1991-го. Рушників з українською символікою вишила сім. Перший знаходиться у сільській світлиці села Сьомаки на портреті Тараса Шевченка. Другий подарувала обласній організації партії «Свобода»; третій — обласній організації Союзу українок. Згодом, четвертий рушник — обласному військовому ліцею з посиленою фізичною підготовкою, в якому навчався наш прийомний син Артур. П’ятий зайняв достойне місце у кабінеті мистецтвознавства Маяківського ліцею, де навчався внук Віталій, шостий знаходиться у Воютинській школі, вихованцями якої є наші діти. Такий же рушник подарувала Торчинському історичному музею імені Григорія Гуртового. Тепер вишиваю восьмий, бо відчуваю, що, побачивши його, люди задумаються над долею нашої країни.
Придивляються діти до маминих шедеврів і беруть у руки голку з ниткою та самостійно вчаться класти хрестик до хрестика. Ще два роки тому прийомна 13-річна донька Юля не знала, з чого починати, але так захопилася, що через кілька місяців вишила і подарувала своєму рідному батькові на 80-річний ювілей сорочку.
Ніна КОСТРУБА. Фото автора.
