Щойно ми відважно і щиро сказали “так!” новій українській владі, а відтак — українській Україні, яку не можна уявити без рідної мови, як на суспільну поверхню виплив зареєстрований у Верховній Раді “морозний” законопроект (вніс його соціаліст Мороз...
Щойно ми відважно і щиро сказали “так!” новій українській владі, а відтак — українській Україні, яку не можна уявити без рідної мови, як на суспільну поверхню виплив зареєстрований у Верховній Раді “морозний” законопроект (вніс його соціаліст Мороз), і від нього справді віє холодом. Законопроект передбачає внесення змін до чинного нині Закону “Про мови в Українській РСР”, надання статусу офіційних українській і російській мовам та запровадження інших мовних “новацій”, спрямованих, поза всяким сумнівом, на те, аби узаконити колоніальний спадок України — русифікацію, що послідовно здійснювалась в епоху царизму і в часи комуно-радянського тоталітаризму. За свідченнями істориків та мовознавців, протягом довготривалого періоду нашого підневілля здійснено близько 240 санкціонованих окупаційними режимами заборонних “залпів” по українській мові. Та її, як найдорожчий скарб, як основу духовності, традицій, мистецтва й самого життя беріг народ. Тому вона не тільки вижила, а й розвинулась і стала однією з найдосконаліших мов світу. Наша мова й сьогодні є найголовнішим чинником консолідації суспільства. Її вважають рідною майже 70 відсотків громадян. Жодних утисків на мовному грунті не зазнають у нашій державі громадяни інших національностей. На жаль, чимало з них за десятиліття проживання в Україні так і не спромоглися навчитись бодай розмовляти мовою титульної нації. То хіба потрібно нам своїми законами підлаштовуватись під їхню неповагу до нас і зверхність, зрештою, під чиєсь невігластво? А законопроект О.Мороза, вочевидь, передбачає саме таку мету. Нині, коли світ з радістю й надією дивиться у просвітлені очі України, варто нагадати, що інші держави всіляко захищають свою мовну суверенність від так званих глобалізаційних процесів. Адже кожен народ знає: він існує доти, доки живе його мова. Кому не відомо, наприклад, який конгломерат етносів та мов характерний для такої держави, як США? Тим часом у біллі американського сенату сказано, що єдина офіційна (державна) мова “збирає націю докупи”. Зважаючи на державо- і націєтворче значення рідної мови, державність якої закріплено Конституцією України, пропонуємо і вимагаємо повернути О.Морозові його законопроект, головним змістом якого є абсолютно неприйнятне для переважної більшості громадян країни надання статусу офіційної, а значить — державної ще одній, крім української, мові. Щодо вдосконалення мовного законодавства, то вважаємо за необхідне розробити і прийняти новий Закон про мови, який би не просто регламентував використання мов у різних сферах життєдіяльності країни, а передусім утверджував державність української — мови титульної нації, мови великого європейського народу. Василь ГЕЙ, голова Волинської організації Національної Спілки письменників України. Василь ВОРОН, заступник голови крайової організації Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім.Т.Шевченка. Оксана КУЧИНКО, голова “Просвіти” м. Луцька.
