А песик був скаженим: надзвичайна ситуація у Луцькому районі
У селі Несвіч Луцького району шестеро дорослих та троє дітей контактували з хвори домашнім собакою
Того січневого дня до місцевої родини приїхали в гості родичі. Господар помітив, що чотирилапий улюбленець поводить себе не так, як зазвичай, але діти з ним гралися. Коли ж песика не стало, труп завезли на дослідження в лабораторію, де й було виявлено сказ у тварини. Відтак, цим дев’ятьом особам було призначено курс профілактичної імунізації.
Ситуація – недобра, - коментує лікар-травматолог Луцької центральної районної лікарні Богдан Бицький. – Щороку в 4-5 випадках звернень маємо підтвердження сказу в тварин. Раніше було менше. Почастішали також випадки вакцинації від цієї хвороби.
Богдан Бицький застерігає, що при контакті з невідомими тваринами, яких неможливо ідентифікувати й дослідити на сказ, не слід зволікати з візитом до лікаря та вагатися – робити імунізацію чи ні?
Так, минулого року в лютому до Луцької ЦРЛ звернулися мама, її двоє дітей та бабуся – жителі села Липини, котрі контактували зсобакою, який невдовзі здох. Лабораторно встановлено наявність у нього сказу. Усіх чотирьох було скеровано на щеплення проти недуги.
Богдан Бицький застерігає, що при контакті з невідомими тваринами, яких неможливо ідентифікувати й дослідити на сказ, не слід зволікати з візитом до лікаря та вагатися – робити імунізацію чи ні? Бо якщо на шкірі людини є навіть незначні подряпини, то цього вже досить, аби вірус потрапив у кров. Він може передаватись не лише під час укусу, а й коли тварина облизує. «Необхідно знати, що ця хвороба є особливо небезпечною, адже завжди закінчується смертю. Єдиний спосіб уникнути захворювання - своєчасна вакцинація. Але якщо людина захворіла на сказ, врятувати її вже неможливо», - наголошує травматолог.
Одним із заходів профілактики сказу він називає щеплення домашніх тварин. «Вони найбільше наближені до людей, тому становлять для них головну небезпеку щодо інфікування збудниками хвороби», - зазначає лікар. Але, додає, в сільській місцевості цього не прийнято робити, хоча це є дуже актуальним питанням, особливо для тих, хто проживає біля лісу чи поблизу полів, де є небезпека заразитися сказом від диких звірів. Серед лісових мешканців основними його розповсюджувачами в останні десятиліття є лисиці.
Ірина РЕПЕТУХА.