ШАХРАЇ З БЛАГОДІЙНОЮ МІНОЮ

У віддалених селах Любомльського району час від часу, ніби гриби після благодатного дощу, з’являються невідомі благодійники з пакунками у руках. Ледве пригальмувавши авто, вони безпомилково направляють свої стопи до одиноких престарілих жінок. Переступивши поріг оселі, по-діловому хмурять брови й перепитують:
— Тут мешкає тьотя Мотя (чи Валентина, Галина, Василина)?
— Авжеж!— відгукується самотня душа.
— Ми до вас з радісною новиною. Подарунок привезли.
— Від кого?— з радості оживає бабуся. Хто ж не радіє подарункам? Та якщо від добрих людей?
— У Любомлі сьогодні відкривається супермагазин. Його власники не забули й про тих, хто не може бачити це свято зблизька. Вони подбали про таких, як ви, закупивши для них подарунки,— починають тараторити хлопці. Заодно ставлять коробки для господині на стіл, розкривають відомість. Вартість презента 200 гривень.
Розчулена жінка не знає, що й казати, починає метушитися, припрошувати до столу. Аж поки нежданий візитер не остуджує її новою фразою:
— Та з вас за доставку подарунка причитається 59,35 грн. (Або 90 гривень. Залежить від назви села).
... — Я й досі не можу отямитися, як піддалася чарівним словам й заплатила тому чоловікові майже 60 гривень,— сплескувала руками з розпачу через кілька днів одинока Марія Григорівна з села Висоцьк, розповідаючи про пригоду дочці Галині. Коли дочка взялася вивчати зблизька подарунки, то вже сама стенала плечима й хапалася за голову. Привезли бабці невідомі благодійники фен для сушіння волосся, запальничку і електронний годинник. Красна ціна тим подарункам на місцевому базарі 30 гривень.
— А сусідка баба Соня,— вела далі оповідь матуся,— ще більше втратила: з радості подарувала хлопцям десяток курячих яєць. Видно, за культуру обслуговування. І товар придбала той же. Ще потішили стареньку, що феном можна і радикуліт лікувати...
Згодом благодійники вигулькнули в селі Вишнівка. Тут вже брали за доставку подарунків по 90 гривень з душі. Бачили їх і в селах Скрипиці, Мосирі... Мали на руках список одиноких жінок, що свідчить про розмах афери. Всюди бабусі, загіпнотизовані манерами, словами гарних молодців, добровільно розплачувалися за непотріб, відриваючи останню гривню від пенсії. Ще й подякували за увагу. А коли ті зникали, починали нарікати на свою довірливість: мовляв, навіщо мені запальничка, коли я не палю? Навіщо вже фен, коли на голові стримить мишачий хвостик?
Щось подібне трапилося і в жительки Любомля Галини Трохимчук (прізвище змінене — авт.). Якогось дня на її адресу надійшов лист з Києва з таємничими словами на конверті: “Розкрити особисто!”. А далі меншим шрифтом, іншого кольору: “Містить персональні документи конфіденційного характеру. Відправлено під офіційним контролем!”. Від цих застережних знаків у жінки голова пішла обертом. А коли все ж розкрила “конфіденційне послання”, то прочитала: “Вітаємо, пані Галино! Вам неймовірно пощастило: ви виграли перший приз у великій грі 2004 року. А це автомобіль “Шевроле Авео”...
Коли стихли привітання домочадців, рідні, сусідів з щастям, Галина Олександрівна збагнула, що її банально дурять. Адже, щоб отримати машину, потрібно було негайно придбати у “благодійній” конторі дві книжки вартістю 69,95 гривні, плюс три книги ціною 89,95 гривні. Про це приязно повідомляла в листі якась пані Юлія Бондаренко, яко “директор з нагород компанії”. У конверті був і каталог. Можеш замовляти “Посібник з самолікування”, “Сонник Міллера” чи й “Одкровення знахаря”... Хто ж гарантує, що після першого замовлення книг не висуне пані Юлія нову вимогу, аби побільше видурити грошей з пенсіонерського гаманця. Бідна жінка не брала участі в ніяких розіграшах, не лишала нікому своєї адреси, то про який виграш може йти мова?
Формально звинувачувати організаторів фірми у шахрайстві ніби нема підстав. Іншого способу просувати книжки у маси, як через обіцяні золоті гори (окрім автомашини, обіцяють відеокамеру, 50 тисяч гривень готівки), не придумали. Але хто підрахував, у скількох людей після повідомлення про цінний виграш похитнулося здоров’я? І хіба не є обманом, коли замість обіцяної речі тобі нав’язують непотрібні книги, вказуючи, на яку суму їх маєш придбати і яку кількість? У недалекі радянські часи, пригадується, таким способом збували залежалі і зіпсовані товари. Як назвати цю підозрілу акцію з автомашиною, іншим?.. Не інакше, як словами: знімають з голого сорочку.
Олександр ХОМЕНЧУК.