Пікетування «Волині» представниками КУНу залишило за собою неприємний осад...
Пікетування «Волині» представниками КУНу залишило за собою неприємний осад. Національна ідея завжди об’єднувала мільйони людей в Україні і за межами держави у спільну віру, долю, у спільне і щире служіння Україні. Адже не випадково декалогом українського націоналіста стали слова «Здобудеш Україну або поляжеш у боротьбі за неї». Тисячі і мільйони українців полягли у боротьбі за Україну і за ідею. Дуже влучно сказав Микола Міхновський: «Націоналізм — це велетенська і непоборна сила. Під її натиском ламаються непереможні, здається, кайдани, розпадаються великі імперії і з’являються до історичного життя нові народи, що досі покірно несли свої рабські обов’язки супроти чужинців-переможців». Вже вкотре до історичного життя повернувся український народ. Україна скинула кайдани тоталітаризму, стала соборною і демократичною. Націоналістичні організації, що утвердились на цій ідеї, звичайно ж, повинні діяти в ім’я України, в ім’я держави. Але якими були спонукальні мотиви волинських націоналістів — зрозуміти важко. Особливо, зважаючи на безсумнівно патріотичну позицію газети «Волинь». Якщо справедлива критика стає причиною протестних акцій з політичним забарвленням, то це дуже прикро і водночас підступно. Чи, може, змінилось розуміння національної ідеї, чи це розуміння притупилося у бурхливій політичній круговерті останнього часу? Для справжнього націоналіста найвищою цінністю є загальні інтереси, а не політичні амбіції. Справжні націоналісти завжди боролись за свою державу, за утвердження справедливості. А деякі націоналісти сьогоднішні, вочевидь, мають інше гасло: «Бий свій свого, щоб чужий боявся». За такі дії стає до болю образливо і боляче. Боляче за те, що цим високим словом «націоналізм» люди прикривають особисті інтереси та амбіції. Прикро, що до цієї неправедної акції долучилася і телекомпанія «Аверс», надавши свою трибуну для зведення рахунків. Недарма, мабуть, кажуть, що політика — брудна справа. Але якою б не була політична гра, націоналізм залишається націоналізмом, а національна ідея — національною, а не перелицьованою на особистий манер. Ми не раз стаємо свідками брудних політичних ігор, де головним аргументом є особисті амбіції і гроші. Ну нехай і так, думалось мені, але ж націоналістичні організації перш за все є поборниками національної ідеї. Адже і Організація українських націоналістів протягом виборчої кампанії діяла на засадах патріотизму. Хотілося б подію, про яку мова, віднести до випадкових політичних помилок. А ще більше хотілося б, щоб носіїв таких помилок ніколи не ідентифікували зі словом «націоналіст». Бо націоналізм не утверджується пікетами та мітингами сумнівної спрямованості і з амбітно-егоїстичного приводу. І в час, коли справжня Україна нарешті відбувається, нація повинна вибрати вірну дорогу. В ім’я майбутнього, в ім’я справжньої національної ідеї. Нова держава вимагає соборності і роботи. Вимагає наших чесних зусиль і згуртованості, а не вишукування винних у якихось неіснуючих гріхах. Валентина КУЦЬ.
