А ви знаєте, як народилась пісня «Ні обіцянок, ні пробачень»? (Відео) - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.75 € 31.49
А ви знаєте, як народилась пісня «Ні обіцянок, ні пробачень»? (Відео)

І вітер грає твоїм волоссям…

Фото getbg.net.

А ви знаєте, як народилась пісня «Ні обіцянок, ні пробачень»? (Відео)

Вона з’явилася в середині дев’яностих минулого століття. Була напрочуд гарною піснею, але сумовитою. Люди полюбили її одразу. Їм хотілося чути, слухати, вслухатися знову і знову

Якось так буває, іноді тягнешся до того, що сповнює енергією, запалом, і підносить угору, а іноді до болю не вистачає солодкаво–гіркої меланхолії, що розвертає до вчорашнього і по–своєму напуває душу наснагою любові…

Іще два тижні, і запалає

Пожежа сонця у жовтім клені.

Я погляд твій кожен день шукаю.

Твій літній погляд очей зелених…

Сергій Лазо запропонував мені цю пісню, а я її заспівав. З першого дубля! За 20 хвилин була вже готова! З того часу — ​постійно в «Топі».

Наші найсильніші спогади випромінюють запах вітру, м’якість літа в рухах того чи тієї, з ким так довго було добре, і тиху попервах приреченість осені… Важка та необхідна крапка у взаєминах — ​коли вже нема «ні обіцянок, ні пробачень», бо

Все сталося само собою.

Слова набули нових значень,

Ми ж не змінилися з тобою.

— Сергій Лазо запропонував мені цю пісню, а я її заспівав. З першого дубля! За 20 хвилин була вже готова! З того часу — ​постійно в «Топі», — ​розповів «Цікавій газеті» Віктор Павлік.

Шлягер «Ні обіцянок, ні пробачень» відзначив недавно 25–ліття, його називають «безсмертною піснею Павліка», а той сам чудується, що на його концертах так часто просять саме її…

Автор Сергій Лазо іронізує, що її можуть ще й виконувати обрані депутати, і вже без гумору зауважує: пісні, як люди, мають свою долю…

Та дуже хочеться, щоб сумна пора лоскотала тільки невеликими ковточками, кристалізувалася в куплетах, а людська доля щасливо собі погойдувалася в золото­осінньому мереживі. Навіть коли цей сум із нотами печалі:

Я в перший раз не чекаю осінь,

Бо з нею в літо не повернутись,

І вітер грає твоїм волоссям,

А я не можу і доторкнутись…

Віктор Павлік: «Моя біда і твоя провина, що наше щастя розтало в небі».
Віктор Павлік: «Моя біда і твоя провина, що наше щастя розтало в небі».