У Луцьку презентували «Стару холєру» і не тільки (Відео)

22 листопада в бібліотеці Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки зібралися студенти, викладачі, журналісти, просто небайдужі люди, й зібрала їх дуже слушна нагода – презентація нових книг визначних українських письменників Надії Гуменюк та Володимира Лиса. Це творче подружжя є одним із найбільш успішних і плідних авторів у нашій країні. Про резонанс, який мають їхні твори свідчать престижні премії, звання, відзнаки, перемоги в літературних конкурсах. Назви їхніх книг – чи будуть це поетичні збірки Надії Гуменюк «Тайнопис тиші», «Голос папороті» чи її проза – «Енна. Дорога до себе», «Танець білої тополі», «Вересові меди», «Квіти на снігу», численні твори для дітей, чи романи Володимира Лиса «Камінь посеред саду», «І прибуде суддя», «Острів Сильвестра», «Століття Якова», «Соло для Соломії», чи такі його книги, як «Із сонцем за плечима Поліська мудрість Пелагеї», «Місяць, обмитий дощем» тощо (називаю вибірково через величезний обсяг доробку обох), чи п’єси обох – постійно на слуху в щирих шанувальників художнього слова. Тому й Надія Павлівна, і Володимир Савович (вживу ще одне «майже кліше», але нічого не вдієш – правда є правда) – завжди бажані гості у школах, вишах, на форумах видавців…

Того дня Надія Гуменюк презентувала свій новий роман «Дожити до весни», що вийшов цьогоріч у знаковому харківському видавництві «Клуб сімейного дозвілля2, де найчастіше й друкується творче подружжя. Критики, які пишуть про творчість письменниці, зазвичай зазначають, що вона прийшла у прозу з поезії. Насправді ж джерелом прозової творчості Надії Павлівни стала журналістика – справа, якій вона віддала багато років свого життя (Н. Гуменюк – заслужена журналістка України). Люди, з якими доводилося спілкуватися, ставали героями статей, нарисів, репортажів і водночас прообразами майбутніх повістей і романів. Не став винятком і презентований твір: один із героїв твору – скрипаль Лука Баскаль, рід котрого сягає витоками часів війни з Наполеоном, коли французький офіцер покохав поліську красуню, – теж мав свого реального прототипа. В основі роману – три сюжети жіночої долі, життя якої розгортається то як детектив, то як драма, то як воскресіння.

 А найголовніше – всі, хто прийшов у той листопадовий день на презентацію, отримали зворушливий урок любові й вірності, побачили приклад, якими мають бути стосунки в родині – і творчій, і будь-якій.

Читачів університетського сайту, напевно ж цікавить, як відбувалася презентація і другого твору – роману Володимира Лиса «Стара холера» – адже відомо, що наприкінці вересня Володимир Савович потрапив у дорожньо-транспортну пригоду і отримав серйозні травми. Звісно, за станом здоров’я письменник не зміг прибути на імпрезу. Книгу чоловіка блискуче представила Надія Павлівна, докладно розповівши про його роботу над романом і про сам твір. Володимир Лис задумав його як «роман-антимило», себто як противагу солоденьким книго- і кіноісторіям про сучасних Попелюшок, які вийшовши заміж за багатіїв, перетворюються на принцес. Героїня твору Ліза, у яку був закоханий син олігарха, зробила вибір на користь звичайного вчителя, якого любила. Рятуючись від переслідувань розлюченого мажора закохані тікають… на Донбас, на війну… Це вже зовсім не схоже на мило з хепі-ендом, і все ж фінал, як дуже часто буває у В. Лиса, відкритий, а отже є надія. Услід за Володимиром Савовичем і автор цих рядків не розставлятиме крапок над «і», й не розкриє секрету назви роману. Скажу лишень, що «холера» в цьому випадку – не хвороба, й не лайка, а зовсім інше… Що? А дочитайте до кінця…

  Під час діалогу ведучої дійства – методиста університетської книгозбірні Світлани Кресак присутні змогли довідатися дещо про творчу лабораторію обох письменників (виявляється, робочим інструментом пані Надії переважно є комп’ютер, а пан Володимир віддає перевагу традиційній ручці та паперу), а також переглянути уривки з кінофільму «Століття Якова» за однойменним романом Володимира Лиса (2016, режисер проекту Бата Недич, сценарист Андрій Кокотюха). І, зрозуміло, як поетеса, Надія Гуменюк, не могла не прочитати своїх нових віршів, які аудиторія сприйняла дуже прихильно.

Була, ясна річ, і фото-, і автограф-сесія. А найголовніше – всі, хто прийшов у той листопадовий день на презентацію, отримали зворушливий урок любові й вірності, побачили приклад, якими мають бути стосунки в родині – і творчій, і будь-якій.

Спасибі, Надіє Павлівно!

Швидше одужуйте, Володимире Савовичу! 

Ігор ОЛЬШЕВСЬКИЙ.