Шановна Катерино Василівно! Пропоную в добірку “Любить! Не любить” свій розважально-філософський вірш. Правда, він на відміну від серйозної поезії потребує коментаря...
Галина ШАФЕТА
Шановна Катерино Василівно! Пропоную в добірку “Любить! Не любить” свій розважально-філософський вірш. Правда, він на відміну від серйозної поезії потребує коментаря.
Не існує, не народилася ще та жінка, яка б не прагнула бути красунею і залишатись вічно молодою. Та закони природи невблаганні: ні вдалі і найдорожчі пластичні операції, ні професійні макіяжі, ні супермодний одяг не зможуть з часом приховати її вік. Проте окремі жінки вдаються навіть до незвичних хитрощів, намагаючись приховати свої літа: одні купують квитки в тролейбусі, бо соромляться показати пенсійне посвідчення, інші з нагоди якогось ювілею, у вітаннях, що з’являються у друкованих виданнях, постають як жінки “поважного віку”. Але хіба можна жіночу “поважність” (як і чоловічу) вимірювати кількістю прожитих років? Мені здається, що “секундоміром” поважного жіночого віку — юнки, зрілої жінки чи пенсіонерки — може бути помірковано здорова самоповага і гідність, поєднані з розумінням і повагою до інших людей, які її оточують. Поважний жінки вік? То скільки літ? Десятків п’ять чи, може, шість? Хто відповість? Руса коса до пояса Коли кульбабкою стає, Чи не тоді він настає? А чи тоді він настає, Як на долонях — мозолі Й глибокі зморшки на чолі, Й зубів уже не тридцять два, А лише — два? Втомились рученьки її, Й костур ногам не помага, Та ще працює голова, Хоча й одна... То що ж таке поважний вік? Й коли він настає? Й почула відповідь таку: — Як копу літ нажала ти, Щасливі діти, внуки, Коханий чоловік і друзів ще багато, Коли це все у тебе є, Тоді він настає. Отже, радіймо своїм рокам, пишаймося ними, поважаючи і шануючи кожен прожитий день як неповторний на життєвій дистанції від старту і до фінішу, накресленого Всевишнім.
