Виступ MARUV: росіяни можуть плескати в долоні і цитувати Володимира Зеленського, який порівнював Україну з порноакторкою.
Чому в нас перемогли малоросійські «поющіє труси»?
Троє із шести фіналістів цьогорічного Національного відбору до «Євробачення» були «ватниками», тобто давали концерти у країні-агресорі. Зокрема і переможець — гурт MARUV. Чи варто Верховній Раді прийняти закон, яким заборонити українським артистам та спортсменам виступати на території Росії, поки з нею триває війна?
Сергій ФОМЕНКО (Фома), лідер музичного гурту «Мандри» (м. Київ):
— Питання дуже цікаве і неоднозначне. З одного боку, люди повинні мати можливість вибору, бути вільними — і тут примусом нічого доброго не зробиш. А з іншого, думаю, потрібно ввести такі закони, які стосуватимуться тих, хто хоче представляти Україну на міжнародній арені — чи музичній, чи спортивній. Кожен вибирає сам, де йому більше подобається, і з цього не варто робити проблему. Тобто планує людина виступати в Росії — будь ласка, але тоді назад не повертайся. Або принаймні не будь «обличчям» нашої країни.
Ігор ГОРДІЙЧУК, Герой України, генерал–майор, начальник Київського військового ліцею імені Івана Богуна (м. Київ):
— Україна — демократична країна, й заборонити «ватникам» на законодавчому рівні виступати десь у Росії наш парламент не може, й не потрібно цього робити. Хочеш — співай чи танцюй, але від себе, а не від імені всієї держави. Тому такі діячі не повинні представляти інтереси України на міжнародній арені в різних творчих конкурсах і фестивалях. Ми вже переконалися, що такої «вати» вистачає в мистецькому середовищі. Ці люди за гроші будуть давати концерти та співати російському агресорові.
Ірина КОНСТАНКЕВИЧ, народний депутат України від партії УКРОП (м. Луцьк):
— По суті, це питання торгівлі та зносин із країною–агресором. Адже MARUV чи будь–який інший гурт, співак, спортсмен, науковець чи звичайний заробітчанин — усі вони можуть їхати в Росію, щоб заробити рубль, а можуть цього й не робити. Це питання громадянської позиції і вибору — комусь потрібні малі, але важливі для виживання кошти, а хтось женеться за надприбутками. І тут і «Роттердам плюс», і російський бізнес в Україні, і російські банки. Все це є. П’ять років війни в декого не змінили ставлення до країни–агресора. Як і раніше, на жаль, панують подвійні стандарти. Законом їх не врегулювати. Бо тоді треба буде його виконувати, а до цього не готова влада, державна система та й частина суспільства.
Олександр СКІПАЛЬСЬКИЙ, екс–заступник голови СБУ (м. Київ):
— Я не думаю, що це потрібно зводити в ранг закону, офіційної заборони. Повинна бути моральна позиція суспільства стосовно таких людей. Щоб артисти, які їдуть розважати ворога, знали, що в себе на батьківщині зустрінуть осуд і будуть провальними. Українці не повинні відвідувати жодного концерту і мають вимикати телевізор, коли такі люди з’являються на екрані. Має бути суспільний спротив, а прийняття закону — це не зовсім правильно. На жаль, нині українське суспільство демонструє розбалансованість.
Данило ПОШТАРУК, директор — художній керівник Волинського академічного обласного театру ляльок, заслужений діяч мистецтв України (м. Луцьк):
— Думаю, що так. Але передусім треба мати совість тим виконавцям, які хочуть представляти Україну на міжнародному пісенному конкурсі й водночас виступають та заробляють гроші в Росії — країні–агресорі. Щоб не повторилося те, що ми маємо сьогодні, коли, можливо, ніхто від України не поїде на «Євробачення», потрібно було б принциповіше оцінювати на перших етапах відбору. І це докір насамперед Національній суспільній телерадіокомпанії України, яка здійснює менеджмент конкурсу з українського боку. На початках мало б бути, як то кажуть, густіше сито, а то на «ватників» звернули увагу лише у фіналі. Зрозуміло, що представником нашої держави має бути щирий українець, а не лише класний співак.
А хто був у журі? Невже не знайшлося кращого спеціаліста, як Андрій Данилко, який походив по вагонах, познущався над українською мовою, а потім на багато літ одягнув костюм Сердючки?!
Володимир ШЕНДИБИЛО, заступник головного лікаря Луцької міської клінічної лікарні (м. Луцьк):
— Якщо говорити про «Євробачення», то варто належно оцінити якість відбору претендентів на цей пісенний конкурс. Чому його організатори не захотіли бачити, що серед потенційних учасників є багато «ватників», яким Україна чужа по духу? Кажуть, що на всіх рівнях управління в нашій державі можуть бути задіяні представники спецслужб Росії. І ганебний провал із національним відбором на «Євробачення» змушує думати, що то могла бути спланована акція, аби додати негативу в імідж України у світі.
А хто був у журі? Невже не знайшлося кращого спеціаліста, як Андрій Данилко, який походив по вагонах, познущався над українською мовою, а потім на багато літ одягнув костюм Сердючки?!
На жаль, прийняття закону про перевиховання «ватників» не допоможе. Усе залежить від сумління, громадянської позиції людини. У нас 5 років триває війна, ми вимагаємо, щоб інші держави застосовували санкції до Росії, а тим часом у нашому суспільстві нема єдиної, чіткої і принципової позиції щодо ставлення, відносин, контактів із країною–агресором. Хтось продовжує торгувати, дехто їде в Росію на заробітки, інші — на гастролі чи змагання. Поки не буде усвідомлення, що ми, українці, відповідальні за долю своєї держави, що від нашого патріотизму й гідності залежить її майбутнє, вирішити цю проблему заборонами не вдасться.
А хто був у журі? Невже не знайшлося кращого спеціаліста, як Андрій Данилко, який походив по вагонах, познущався над українською мовою, а потім на багато літ одягнув костюм Сердючки?!
Оксана КОВАЛЕНКО, журналіст «UA. Волинь» (м. Луцьк):
— Можна наприймати тисячі законів про моральність на форсмажорний час, але завше знайдеться відсоток тих, для кого гроші не пахнуть за жодних обставин. Що їм Закон! Або ще — нащо нам ще одна норма, яка працюватиме вибірково? Бо ж російських товарів у нас і далі навалом, українці їдуть туди на заробітки… У ситуації з відбором на «Євробачення» гарно спрацював «громадський закон». Прекрасно, що його взяли до уваги, але страшно, що на стадії відбору учасників у «панів–фільтрів» голови якось геть не в український бік працювали і все зайшло надто далеко.
Юлія ГРИНЧУК, голова Горохівської райдержадміністрації (м. Горохів):
— Я взагалі не дивлюся телебачення, отримую інформацію з інших джерел, тому не стежила за відбором. Читала в інтернеті про нюанси цьогорічного конкурсу і знаю, що ті, хто голосував, вибрали не проукраїнських виконавців. Коментувати це важко. Як люди можуть виступати і в країні–агресорі, і виставлятися тут — для мене абсолютно незрозуміло. Тож це питання потрібно порушувати, бо за п’ять років війни суспільство розхолодилося і не так гостро реагує на ті події, що відбуваються на Донбасі. Як громадянка України, я на 100 відсотків переконана, що було б правильно заборонити нашим артистам, спортсменам, науковцям виступати на території Росії. Коли країна має війну з сусідньою державою, їхати публічним людям, які там заробляють не просто фінанси, але й популярність чи якісь інші вигоди, принижуючи свою державу, для мене — неприпустимо.
Олеся КОВАЛЬЧУК, заслужений учитель України (с. Жидичин Ківерцівського району):
— Така заборона мала б бути ще при початку війни, а то й перед нею. Прикро, що наші високопосадовці хронічно не завбачливі, як то належало б їм за роллю мудреців–старійшин. На жаль, перед нами все ті ж мужики, у яких розум позаду, як то мовить відома приказка. Хрестяться тугодуми, як уже прогримить. І ось знову дано карти в руки ворогам, котрі й тільки чекають приводів для підриву іміджу України в світі. Тож хай нарешті Верховна Рада прийме цей закон, і він набуде чинності хоч попереднім числом.
Петро САГАНЮК, володимир–волинський міський голова (м. Володимир–Волинський):
— На мою думку, такий закон був би доречний. Тоді б не виникало різних інсинуацій і домислів навколо цього питання. Не варто зайвий раз пояснювати комусь, що неприпустимо виступати з гастролями в країні, яка з нами воює. Адже хто б там що не говорив, кожен такий візит українського спортсмена чи артиста містить елемент політики. Що ж до відбору на «Євробачення», то вважаю, що передусім повинні бути вироблені чіткіші критерії допуску претендентів на це міжнародне пісенне шоу, яке дивиться мало не весь світ. Тоді й не виникатимуть такі ганебні прецеденти, які маємо зараз.
Алла ОПЕЙДА, заслужена артистка України (м. Луцьк):
— Ніхто з європейців не їхатиме у ворожу країну надавати будь–які послуги. Але це має йти від серця кожного громадянина, який свідомо, поклавши руку на серце, засвідчує себе патріотом. Але якщо деякі псевдопартіоти ставлять за мету гроші, а не честь, тоді справді потрібно на рівні держави прийняти закон, щоб заборонити так знеславлювати нашу країну. До участі у відборі на «Євробачення» потрібно було допускати тих, хто має національне зерно. Це залежить від організаторів. А хто в журі? Звісно — переможці і призери «Євробачення», але того національного зерна, картинки про Україну, ніколи не було у виступах Вєрки Сердючки. Чому в журі немає переможниці «Євробачення» Руслани? Бо це навмисно нав’язані кимость мотиви. Я не кажу, що маємо показувати на цьому світовому конкурсі фольклор, але базувати свої виступи, і тим розвивати наше мистецтво на національному ґрунті, повинні.
Бліц провели Алла ЛІСОВА, Василь УЛІЦЬКИЙ, Галина СВІТЛІКОВСЬКА, Катерина ЗУБЧУК, Мирослава КОЗЮПА, Олександр ДУРМАНЕНКО, Олег КРИШТОФ, Лариса ЗАНЮК, Людмила ВЛАСЮК, Тамара ТРОФИМЧУК, Кость ГАРБАРЧУК.
