«Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.43 € 26.95
«Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі»

Фото day.kiev.ua.

«Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі»

Правила життя від 89-річної Ліни Костенко (на фото) – геніальної української поетеси-шістдесятниці

  • Жінка — як музика, її можна любити, навіть не дуже розуміючи.
  • Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором’язлива.
  • Мужчина формується не тоді, коли затуляється щитом, а тоді, коли піднімає меч.
  • Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.
  • Нації вмирають не від інфаркту, спочатку в них відбирає мову.
  • Ми воїни. Не ледарі. Не лежні. 
    І наше діло праведне й святе.
    Бо хто за що, а ми за незалежність.
    Отож нам так і важко через те.
  • Людям не те що позакладало вуха — людям позакладало душі.
  • Мова солов’їна, а тьохкають чортзна–що.
  • І що цікаво — серце у колібрі майже втричі більше, ніж шлунок. От якби так у людей.
  • › Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.
    А я кажу: не кожна, ой не кожна!
    Чужа душа — то тихе море сліз,
    Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.
  • До всіх перинатальних хвороб державності ще й така халепа — виросли покоління, яким усе пофіг.
  • Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом.
  • Кажуть, кохання — хімічний коктейль у голові на пару років чи місяців. 
    Втім, буває і хімічний коктейль. У мене в житті був. Вдаряло в голову і розламувало стегна. А кохання — це інше. Кохання вдаряє в душу.
  • Україна пручається, як Лаокоон, обплутаний зміями. 
    Вона німо кричить, але світ не чує. Або не хоче чути.
  • Я ніколи не дозволяв собі думати, що в Україні є п’ята колона.  
    Але ж вона вже йде потоптом по моїй душі! Раніше ж принаймні ненависть до українців хоч якось камуфлювалася, а тепер тебе просто готові знищити: «Хотєли свою нєзалєжность? Вот вам!» Виїли Україну зсередини, як лисиця бік у спартанця, ще й дивуються — чого ж вона така скособочена? Чого кульгає в Європу, тримаючись за скривавлений бік? Всю обгризуть, як піраньї, і сипонуть врозтіч. Від України залишиться тільки скелет.
  • І жах, і кров, і смерть, і відчай,
    І клекіт хижої орди,
    Маленький сірий чоловічок
    Накоїв чорної біди.
    Це звір огидної породи,
    Лох–Несс холодної Неви.
    Куди ж ви дивитесь, народи?!
    Сьогодні ми, а завтра — ви.
  • Так, держава — це я, а не те, що вони з нею зробили. 
    І якби кожен усвідомив, що держава — це він, то досі у нас вже була б достойна держава.
  • Поразка — це наука. Ніяка перемога так не вчить.
  •  Пристрасть — це натхнення тіла, а кохання — це натхнення душі. 
    Любов як функції геніталій залишмо приматам. Мені потрібен космос її очей.