Ювілярка Тамара Олександрівна рада новій зустрічі з Неонілою, Андрієм і Амелією Кифоруками – внучкою, зятем і правнучкою.
У свої 85 Тамара Макаренко згадує зйомки у фільмі з В’ячеславом Тихоновим
І… боїться, що її хату в Горохові розчавить велетенське дерево, яке загрозливо нависло над помешканням
Цими днями Бог дарував Тамарі Олександрівні 85–ті іменини. Про що згадувала в цей ювілейний день? Говірлива й щира, наче на полотні червоними й чорними нитками, вишивала сумними й радісними спогадами своє життя. Найгарніші з них дивляться світлинами в багатьох сімейних фотоальбомах. Вродливій студентці Львівського культурно–освітнього технікуму пофортунило зніматися в епізодах кінострічки «Зірки на крилах», головну роль у якій грав знаменитий актор В’ячеслав Тихонов. На одній із фотографій залишилася на згадку родині ця чудова мить.
У юності відважилася разом із сестрою Анастасією поїхати на будівництво житла шахтарям у Краснодоні. Задля такої місії, яку називала почесною комуністична партія, дівчата завзято закінчили курси малярів–штукатурів. У далекому краї доля готувала Тамарі не лише нову професію — зустріч із коханням. Проте сімейне щастя, як це буває, тривало недовго. Разом із двома синочками жінка повернулася в рідний Горохів.
Її серце сяє материнською любов’ю до внучки Неоніли, наче сина, голубить словами її чоловіка Андрія.
Ювілярка скільки живе — дорожить спогадами про дружбу із заслуженим працівником культури України, почесним громадянином Волині, композитором Степаном Кривеньким. Разом із Піснедаром їй судилося в 1950–их роках працювати в Горохівському районному будинку культури. Соловейковим чувся голос у солоспівах, у дуетах, тріо… А тим часом ладна була дітям прихилити небо, тому й перейшла на більш оплачувану посаду сестри–господині в районній лікарні. Щоб діти ні в чому не відчували нестатків, після робочого дня в травматологічному відділенні поспішала прибирати в райтелекомі.
…Напевно, ювілярка віддала б усе на світі, щоб зустріти в обіймах синів знакову життєву дату. Не судилося. Пережила найбільший для материнського серця біль: похоронила спершу молодшого Сашка, який загинув в автокатастрофі, шість років тому важка хвороба підкосила Віктора. Тепер її серце сяє материнською любов’ю до внучки Неоніли, наче сина, голубить словами її чоловіка Андрія. До прабабусі, наче до сонечка, горнеться їх квітонька–донечка трирічна Амелія. Молоде подружжя пані Тамара називає своєю опорою. На них надіється, якщо потрібно привезти продукти чи підсобити в інших хазяйських справах. Каже, що внучку й зятя — дільничного інспектора поліції старшого лейтенанта поліції Андрія Кифорука просити про поміч не треба. Самі знають, що бачити їх вона потребує якнайчастіше, тому й приїжджають по кілька разів на тиждень, балують смаколиками. Любить, коли гостює й трирічний правнучок Сашко. З нагоди ювілею теж зробили добрій і мудрій бабусі й прабабусі незабутній сюрприз: привітали першими, Неля накрила на її честь святковий стіл. На ньому була й коронна страва, яку смачно, як ніхто інший, готує ювілярка, — наваристий холодець.
Родина тішиться, що Бог дає її берегині здоров’я ще читати пресу без окулярів, поратися на кухні й перейматися домашніми клопотами.
Одна з турбот старенької — величезне дерево, коріння якого підіймається догори, страхаючи дім і його мешканку величезним стовбуром. Пані Тамара каже, що хтось із керівників міста в телефонній розмові пообіцяв акуратно позбавити її від тої загрози. «Тільки от швидше б», — бідкається жінка. І у свої 85 просить усім людям добра і родинної благодаті.
