Панове міністри, то суть ваших реформ — у паперових підсклянниках?
Важливо повернути віру
Чим переймалася і з чого дивувалася останнім часом редактор відділу економіки Алла ЛІСОВА
…Чому чиновники «Укрзалізниці» не хочуть проїхатися нашими потягами?
Днями голова її правління Євген Кравцов заявив про новації, які вводять на залізничному транспорті керівники цього поважного відомства. Так–от розглядається варіант заміни традиційних склянок із підсклянниками на посуд із паперу або скла. Так, щоб ззовні склянка виглядала зробленою зі скла, підсклянник — із металу, а кришечка — з силікону. Гарна ідея. Чи не так?
Але вона, на жаль, викликала шквал емоцій у соцмережах, причому більшість — негативних у тих, хто користується послугами поїздів. Я теж, до речі, належу до них. Лояльні дописувачі просять тільки не використовувати разовий посуд, зокрема паперовий, бо, мовляв, у ньому є тонка пластикова плівка, яка перешкоджає переробці. Дехто виправдовував такий крок загрозою епідемії туберкульозу. Кравцов запевнив, що класичні підсклянники повністю забирати не будуть. Щодо вартості прорекламованих, то керівник «Укрзалізниці» зазначив, що витрати ще не рахували, «але вони не по дві тисячі гривень точно». Цим він натякнув на відому скандальну спробу «Укрзалізниці» закупити склянок на 1,3 мільйона гривень — по дві тисячі (!) кожна. Цю закупівлю, до слова, було скасовано.
Але мова не стільки про це. Чи з того починає реформу на залізничному транспорті» пан Кравцов? Чому з підсклянників, а не з покращення залізничної інфраструктури та впровадження швидкісного пасажирського руху, бо це є не турботою про пересічного українця, а швидше насмішкою над ним. Це потрібно робити, але після того (або паралельно), як уже буде повністю оновлено рухомий склад, придбано нові сучасні вагони, курсуватимуть швидкісні потяги.
А що реально? Минулої середи мала прикру нагоду ознайомитися із залізничним сервісом. Разом із чоловіком придбали два квитки на потяг Львів–Бахмут зі станції Володимир–Волинський. Великих ілюзій не було, бо нещодавно їхала тим же маршрутом. Тоді навіть у купейному вагоні в сильну спеку один із туалетів… не працював, а кондиціонер провідник вмикнув лише о 3–й годині ночі після чергового нагадування. Подібне побачили й тепер. Крани в туалеті відкривалися погано, вікно для свіжого повітря ледь відчинили, і то довелося його підперти пляшечкою з–під йогурту. Пасажири мусили вибирати між сильною задухою і протягом. Воно й не дивно, бо цим вагонам, мабуть, років по 40–50. Думаєте, що пасажирів хвилювало питання… дизайну підсклянників?
Благодійність — це благородство, яке потребує кожне суспільство. Всі ж бо пам’ятаємо: «Хай не зубожіє рука того, хто дає…» Хто дає, тому повертається. Прикро лише, що часто щирістю і довірливістю людей користуються нечесні ділки.
Виходить, що така «реформа» не що інше, як імітація бурхливої діяльності посадової особи із зарплатою в кілька сотень тисяч гривень на місяць. А що робити пасажирам, яким добратися до столиці — велика проблема? До слова, з Києвом обласний центр з’єднує лише один потяг, квитки на який придбати іноді нереально, як і на згаданий «Львів — Бахмут». Про Інтерсіті до Луцька керівники «Укрзалізниці» мовчать. Рейковий потяг до Львова безнадійно зламався, і його не можуть відремонтувати ще з початку року. Дизелі курсують до Львова лише три дні на тиждень і перебувають у дорозі чотири години. Питання електрифікації колії Луцьк–Львів, що могло б значно прискорити рух цією ділянкою залізниці, теж ніхто не порушує.
Судячи з цього, останнім часом є тенденція до занепаду вже наявної системи пасажирських перевезень. Який вихід? Враховуючи «революційний» настрій молодих урядовців, чому б не запропонувати чиновникам від міністерства інфраструктури на чолі з Владиславом Криклієм проїхатися в наших поїздах різними напрямками? Тоді б вони точно побачили, з чого розпочинати зміни, яких громадяни давно чекають.
…Як працюють шахраї під маркою благодійників
Черга в одному із нововолинських супермаркетів. Слухаю дискусію між покупцем і касиркою, яка пропонує пожертвувати 5 гривень на обладнання для дитячих лікарень. Жінка з придбаним товаром резонно запитує, куди саме будуть спрямовані кошти, на що продавчиня, невдоволено знизуючи плечима, каже: «Невже шкода такої невеликої суми?»
Коли стала на бік покупця, мені запропонували прочитати інформацію, розміщену… в кінці торгового залу, або зайти на їхній сайт і дізнатися все, що мене цікавить. Отакої! А щодо грошей, то уявляєте, яку суму можна зібрати в масштабах України, коли тільки в шахтарському місті за добу тут отоварюється не одна сотня людей.
Благодійність — це благородство, якого потребує кожне суспільство. Всі ж бо пам’ятаємо: «Хай не зубожіє рука того, хто дає…» Хто дає, тому повертається. Прикро лише, що часто щирістю і довірливістю людей користуються нечесні ділки. Саме тому є привід піддавати сумніву і перевірці те, що нам часто пропонують незнайомці. Приклади — на кожному кроці.
Нещодавно стала свідком неприємної ситуації, в яку потрапила моя колежанка. У неї задзвонив телефон, і на тому кінці дроту абонент повідомив, що їй, як поручителю якогось там чоловіка (назвав ім’я), необхідно негайно погасити борг на суму 15 тисяч гривень. Інакше «вмикають лічильник». Правдивість своїх слів підтвердив назвою номера і серії паспорта подруги. Через день це повторилось. І лише після того, як вона заявила, що йде у відповідні органи писати заяву, де вкаже телефон вимагача, шантаж припинився.
Не так давно й сама потрапила в подібну ситуацію. Після «сюрпризного» повідомлення про виграш у понад 200 тисяч гривень попросили повідомити адресу, куди надішлють умови отримання грошей. Задля експерименту це зробила, хоч була впевнена на сто відсотків, що це афера. І що ви думаєте? Мені почали надходити листи з попередженням про… кредитний борг, про який я ні сном ні духом не знала. Щоправда, ім’я переплутали, тому, не задумуючись, шахрайські «страшилки» відправляла у смітник.
На жаль, сьогодні ми всі незахищені — наші персональні дані є в багатьох відомствах, фінансових установах. Ну скажіть, будь ласка, де гарантія, що нема витоку інформації від якогось банку чи, скажімо, з місця, де отримуєте бандероль або посилочку. Тому порада бути обачними не завжди виручає. Швидше треба просто не боятися й не піддаватися шантажу та залякуванням різних пройдисвітів, котрі шукають легку наживу.
І на закінчення — про позитивне. Отоварювалася в одному з фірмових магазинів побутової хімії. Через деякий час отримала повідомлення з їхнього центрального офісу, що мій товарний чек став «щасливим» і я виграла… відпарювач. Цього разу це виявилося правдою. Звісно, підтвердження істинності акції шукала в інтернеті. І коли на «Новій пошті» син забрав солідний виграш, не втрималася, аби самій не подзвонити. Подякувала не стільки за річ, без якої сім’я обходилася (все життя користуюся праскою), скільки за повернення віри в людську чесність і порядність.
