Щоб знищити повстанську «Волинську Січ», фашисти застосували танки, авіацію і бронепотяги - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.24 € 26.66
Щоб знищити повстанську «Волинську Січ», фашисти застосували танки, авіацію і бронепотяги

Історико-краєзнавче дослідження Івана та Миколи Антонюків вийшло у видавництві «Терен» у 2019 році.

Фото Сергія НАУМУКА.

Щоб знищити повстанську «Волинську Січ», фашисти застосували танки, авіацію і бронепотяги

26 вересня 1943 року німці здійснили чергову спробу ліквідувати відділи УПА в Свинаринських лісах

Протягом німецької окупації славнозвісна «Січ», що базувалася в лісах поблизу Свинарина Турійського району, неодноразово зазнавала ворожих нападів.

У травні заходи щодо ліквідації українських повстанців у цьому районі очолив штурмбанфюрер СС Плятте. Йому підпорядковувалися всі поліцейські сили краю, охоронні війська тилу та навіть окремі фронтові частини Вермахту, які перебували в тилу на відпочинку.

Усю територію Волині поділили на оперативні відтинки, за якими закріпили механізовані військові групи. Наступ почала рожищенська механізована група, яка 16 травня 1943 року ліквідувала застави УПА в селах Солотвин нині Ковельського району та Вітоніж нині Рожищенського району. Відбулося ще декілька боїв, і німці перейшли до активної оборони. Зокрема, збільшили чисельність гарнізонів у Ковелі, Володимирі-Волинському, Любомлі, Рожищі, Іваничах, Турійську та Голобах.

У червні на Волинь прибув обергрупенфюрер СС Еріх фон Бах, який отримав завдання «знищити повстання, а цілий простір опанувати пропагандивно і господарчо».

Відтак почалася операція з ліквідації відділів УПА. Вона складалася з чотирьох етапів. На першому мали провести потужну пропагандистську кампанію та знайти союзників. Далі слід було сформувати ударну бойову групу з піхоти, бронетехніки (в тому числі бронепотягів) й авіації. Безпосередньо у знищенні «Волинської Січі» брали участь десятки літаків, 2 бронепотяги, 20 одиниць бронетехніки, декілька охоронних рот 25-ї дивізії угорської армії, 107-й польський шуцманшафтбатальйон, Горохівський остлегіон УНАКОРу (Українського національного козачого руху), дві охоронні роти 162-ї Тюркської піхотної дивізії, чотири польські партизанські загони АК під командуванням Яструба, Сокола, Петруся та Корда і три козачі полки охоронних військ Вермахту.

Відтак на значній частині Волині почалися бої. Проте літній німецький наступ не виконав поставлених завдань. Еріха фон Баха було відкликано, а на його місце призначили обергрупенфюрера СС Прюцмана — ​колишнього командира СС і поліції регіону «Росія–Південь».

Еріх фон Бах, який отримав завдання «знищити повстання, а цілий простір опанувати пропагандивно і господарчо».

5 вересня 1943 року в околиці села Засмики (нині злилося із селом Грушівка Ковельського району) прибули курені УПА під командуванням Голобенка, Лисого, Щуки-Шабатури та відділ «Помста Полісся». Уже через два дні вони зіткнулися з німецькою автоколоною. Повстанці знищили 5 (за іншими даними 40) і захопили в полон 11 гітлерівців. Трофеями упівців стали 4 важкі кулемети, 70 гвинтівок, боєприпаси й амуніція.

Наступного дня німецька частина чисельністю 1500 чоловік вступила в бій із загонами «Озеро» та імені Богуна. Артилеристи сотні Розважного підбили танкетку і пошкодили радіозв’язок на бронепотязі, який стояв на залізничній станції Турійськ. Ще одну танкетку підірвав стрілець Вовк, мешканець села Гаруша нині Турійського району. Але сили були нерівні, і повстанці відступили.

У дводенних боях німці втратили 298 солдат убитими та пораненими. Загинуло та померло від ран 50 повстанців. Лише в селі Вербичне нині Турійського району захоронено 14 стрільців із чоти Миколи Логвинського (Лісового). Ще понад 30 загиблих відправлено в село Кустичі для подальшого перепоховання в селах Ковельського, Старовижівського, Ратнівського та Любомльського районів.

26 вересня німці здійснили ще одну спробу ліквідувати «Січ». Близько 900 окупантів вели наступ у напрямку сіл Береськ — ​Синявка — ​Мочулки. Бій розгорівся на лінії сіл Береськ — ​Хорохорин. Ворог атакував трьома шеренгами. У першій ішла польська поліція, в другій козаки та вірмени, а в третій — ​німці з угорцями.

Бронетехніка зупинилася на пів дорозі до сухого болота, поливаючи повстанців кулеметним вогнем. На допомогу береській чоті прибули сотня Карпа, артбатарея Розважного та окремі рейдуючі відділи куреня Мороза. Залишивши на полі 22 вбитих, німці відступили. Втрати повстанців становили близько 120 чоловік убитими та важкопораненими.

З наближенням лінії фронту бої припинилися. Поляки почали шукати нових союзників, а німці — ​шляхів порозуміння з УПА. Політичне керівництво «Волинської Січі» також переглянуло свою стратегію. 15 жовтня 1943 року заборонено проводити акції проти мельниківців, 27 жовтня — ​проти поляків, 28 жовтня — ​вступати в бої з угорцями, словаками і литовцями.

Насувався новий ворог — ​червоні партизани.

З книжки «Там, де воскресла Україна. Вовчак».

Іван АНТОНЮК, Микола АНТОНЮК


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.