У руках Івана Гаврилюка – подяка міського голови, яку вручили усьому колективу художньої школи за вагомий внесок у життя міста.
Чи легко поєднати педагогіку і творчість — розказала «Осіння палітра» (ФОТО)
У Луцькій художній школі відкрили виставку картин викладачів закладу
—Займатися викладацькою роботою і одночасно творчістю дуже непросто, — зазначив директор Луцької художньої школи Іван Гаврилюк, — але кому вдається, то це надзвичайно цінно, і це самоствердження передається учням.
На виставку в оновлену залу завітали перший заступник голови облради Юрій Поліщук, заступник міського голови Ірина Чебелюк, заступник начальника департаменту культури Андрій Ломага, директор — художній керівник Волинського академічного обласного театру ляльок Данило Поштарук, працівники Художнього музею, які співпрацюють зі школою. Ірина Чебелюк вручила подяку міського голови усьому колективу закладу за вагомий внесок у життя міста. Юрій Поліщук побажав юним, щоб навчання у художній школі сприяло у виборі майбутньої професії, а почесною грамотою облради нагородив викладача Галину Івашків.
Будь–яка праця має свій початок, а у художника вона розпочинається із чистого полотна. Яким воно стане в процесі, ще невідомо. Все залежить від настрою, натхнення, обставин, у які митець занурений. І щоб створити педагогам мотиваційну творчу мить, директор школи спільно з міською владою подарував кожному чисте полотно. Виставка шумить дитячими голосами, а картини викладачів–митців на стінах виставкового залу та легка музика стишують емоції і ведуть у багатогранний і філософський світ мистецтва.
Художник має лише ледь-ледь прочинити двері, а глядач сам побачить, що за ними.
Іван Миколайович показує свою роботу «Сезон яблук». Ворони сидять над гніздом із різнобарвними плодами. Кожен тут помислить про щось своє.
— Художник має лише ледь–ледь прочинити двері, а глядач сам побачить, що за ними. Коли все в картині зрозуміло, то це не мистецтво, а ремесло, — запевняє директор. Іван Миколайович любить зображувати яблука, бо з дрібного все на світі починається. — Із зернини виростає дерево, сад, цілий Космос. А ми не задумуємося часом про такі речі. Людство збіднює життя на землі, а потім записує в Червону книгу — книгу ганебності й скарг природи. Ось цю філософію життя бачить і передає художник, змушує людей замислитися. Адже що таке сучасне мистецтво? Воно тоді актуальне, коли ти знаєш усі попередні його пласти. Я навчався все життя академічного малюнка, а тепер сприймаю світ як дитина, наче заново вчуся відтворювати його, — усміхається митець–філософ.
Цікавлюся, чи не важко працювати з підлітками, адже вони хочуть творити щось своє та нове.
— Молодечий максималізм — це чудово! З підлітками завжди простіше. Вони прекрасні, сміливі. Проблема більше в батьках, бо коли з найріднішими немає спілкування — це жахливо. Не потрібно бути художником, щоб зрозуміти дитину і підтримати її…
На таку ось розмову спонукала нас лише одна робота митця. А їх на виставці чимало. Прочиняйте частіше двері у світ прекрасного через призму художніх засобів.
