Якщо зиму закликати, то вона прийде - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.52 € 27.20
Якщо зиму закликати, то вона прийде

Фото Лариси ДУБНЯК.

Якщо зиму закликати, то вона прийде

Таку святкову композицію зафотографувала моя колега неподалік школи № 5 у Луцьку

Лариса ЗАНЮК

Недарма психологи кажуть, що сильні бажання, які ми матеріалізуємо, здійснюються. От хотіли жителі вулиці Клима Савура новорічного настрою — ​і самі його собі створили. Простелили на землі біле простирадло замість снігу — ​і вже стало світліше й радісніше на душі, а тоді облаштували там новорічну композицію: запрягли іграшкового коника, переодягли мультяшного Шрека у Санту Клауса, ще й помічників йому нашукали — ​звірят усяких, — ​і от вам казка! А тут і хмари зі сміху луснули — ​і сніг пішов. Бо коли сильно чогось хочеш і дуже просиш — ​отримуєш! Сказано ж бо: «Просіть — ​і дасться вам!»

 

Чому Дідові Морозу вже до нас зась?

Дітям пострадянського покоління «носив» під ялинку подарунки дід із російського фольклору. Позбулися ми цього персонажа, коли згадали про добрі справи святого усіх часів Миколая Чудотворця. Тож усі подарунки на Новорічно-Різдвяні свята сміливо довірили йому

Малеча незалежної України уже щороку чекає приходу Святого Миколая.
Малеча незалежної України уже щороку чекає приходу Святого Миколая.

 Лариса СМЯЛКО

І якщо вже хто за Дідом Морозом ностальгує, то це дорослі, «раждьонниє в СССР». Діти ж наші мобільненько перелаштувалися. Подруга розповіла, як ненароком спитала у свого 7-річного похресника, що йому приніс Дід Мороз під ялинку. А хлопчик, не роздумуючи, випалив акумульоване з дорослих розмов: «А Дід Мороз тепер не ходить, бо кордон із Росією закритий. До мене приходив Святий Миколай».

З цього приводу пригадалося моє шкільне новорічне свято. Ще захопила я трохи тих доперебудовних звичаїв. Була і я Снігуронькою, внучкою Діда Мороза. І тоді у школі нас учили співати якихось дивних колядок: «Ой радуйся, земле, рік новий народився», а вдома і по сусідах, звісно, колядували, як годиться: «Син Божий народився». Мій однокласник, хлопчина з набожної родини, ніяк не міг перелаштуватися на радянський лад і все норовив на репетиціях співати «Син Божий», та тільки він затягував своє «ой радуйся, зе-е-емле, ссс...», як вчителька його ззаду – лясь у потилицю: «Я тебе насикаю!» Невдовзі перебудувалися. Вже вчителі й самі Божих колядок заспівали, та от згадується, як нас намагалися перевчити. Але рідко навіть замислюємося про те, яке то щастя — вільно співати про Сина Божого.

 

15 січня

Сонце (схід — 8.14, захід — 16.41, тривалість дня — 8.27).

Місяць у Діві, Терезах. 22 день Місяця.

Іменинники: Борис, Серафим, Сильвестр, Сергій, Юлія, Уляна, Сидір, Кузьма.

16 січня

Сонце (схід — 8.14, захід — 16.42, тривалість дня — 8.28).

Місяць у Терезах. 23 день Місяця.

Іменинники: Гордій, Павло, Малахій, Жанна, Мелетій, Ірина, Яна.

 

Тридцять волонтерів допомагатимуть Благодатному

Протягом двох тижнів вони реалізовуватимуть кілька соціальних проєктів у цьому селищі міста Нововолинська

Алла ЛІСОВА

У нинішньому році юнаки та дівчата з благодійної організації «Будуємо Україну разом» (БУР) протягом двох тижнів працюватимуть у цьому населеному пункті. У їхніх планах — ​зробити реконструкцію центрального скверу та допомогти з ремонтом осель чотирьом сім’ям, які цього потребують, але самі не в змозі справитися.

Завдяки ініціативному молодому голові Олександру Топорівському торік селище взяло участь у конкурсі проєктів. І не безуспішно: Благодатне обрали з-поміж 97 заявок, а згодом воно потрапило до переліку тринадцяти місць, де БУР реалізовуватиме свої задуми у 2020 році.

До слова, Благодатне (раніше Жовтневе) до середини 1990-х років вважалося шахтарським, адже там працювали два великі вугільні підприємства. Після їх закриття через відсутність робочих місць молодь почала виїжджати в інші міста та за кордон. Олександр Топорівський, якому довірили головування у 2015-му, намагається вдихнути в селище нове життя.

 

Погода

«Сію-вію зернята-зоренята, хай добром проміниться кожна хата!»»

14 січня вшановується пам’ять святителя Василія Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської, якого вважали покровителем землеробства. Цього дня засівали оселі зерном. Якщо на Василя зранку туман, то буде хороший урожай літом і восени. Якщо багато зірок на небі — до ягідного літа, тепло і сніг — літо буде теплим і дощовим

А за прогнозом чергового синоптика Волинського обласного гідрометеоцентру Світлани Гончаренко, 15, 16 січня — мінлива хмарність, без істотних опадів, місцями туман, вночі та вранці місцями ожеледиця. Вітер південно-західний, 5—10 метрів за секунду. Температура повітря вночі — мінус 4—плюс 1, вдень —3—8 градусів тепла. За багаторічними спостереженнями, найтепліше 15 січня було 1975 року — плюс 7, найхолодніше — 1972-го — 30 градусів морозу.

У Рівному 15, 16 січня утримається ясна погода, без опадів. Температура повітря 15 січня — мінус 1 — плюс 3, 16-го — мінус 2— плюс 2 градуси.

 

Рушники-крила поповнили колекцію музею літератури

Унікальні роботи Світлани та Галини Махонюк передали у столицю їхні батьки Надія Стахівна, Петро Михайлович і сестра Людмила з Овадного Володимир-Волинського району. Сумно розлучатися з близькими серцю роботами сестер, зізнається пані Людмила. Все ж тішить, що вони славитимуть наш чудовий Волинський край

 

 Лариса ЗАНЮК

Виставка «І прийшла святая днина…» — ​частина щорічного мініфестивалю сучасного мистецтва народних майстрів у Національному музеї літератури. Її відкривають унікальні вироби Галини і Світлани Махонюк, членів Спілки майстрів народного мистецтва України, які попри важку хворобу творили рушники-крила кожна зі свого кінця, а також 13 вишитих бісером ікон львівської народної майстрині, послідовниці творчості священника-вишивальника Дмитра Блажейовського Оксани Іваночко, роботи якої зберігаються навіть у Музеї Ватикану. Виставка триватиме по 20 січня 2020 року.

 

Мільйон квітів задля однієї усмішки коханої

Коли місіс Курокі на 52-му році життя несподівано втратила зір і через це дуже затужила, чоловік повернув на її обличчя усмішку, обсадивши усе довкола красивими рожевими квітами (на фото)

 

 

 Руслана ЧАЙКА

Вони одружились у 1956-му, облаштували свій побут на молочній фермі у префектурі Міядзакі (Японія) і все життя працювали. Мріяли, щоб у старшому віці податися в мандри країною, але здійснити це не вдалося. Після 30 років шлюбу дружина несподівано захворіла на діабет і втратила зір, через це «впала» в депресію і замкнулася в собі. Чоловік шукав спосіб повернути кохану до життя і одного разу, прогулюючись садком, натрапив на милу рожеву квіточку. Вона так тішила око, що одразу захотілося засадити такими усе довкола. Курокі подумав: хоча дружина не зможе бачити цвітіння, її буде тішити приємний аромат. На висадження квітів чоловік витратив два роки. Але тепер молочна ферма подружжя Курокі стала відомим туристичним центром, який щодня приваблює близько 7000 відвідувачів. А головне — ​ідея спрацювала! Місіс Курокі щодня прогулюється квітучим садком, освітлюючи все навколо своєю радісною усмішкою.

(За матеріалами: coma.in.ua/38178)

 


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.