На закриття сезону чекали Рембо, але він так і не повернувся (Фото, відео) - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.44 € 26.43
На закриття сезону чекали Рембо,  але він так і не повернувся (Фото, відео)

Цей лускатий мешканець Кричевичів ще не доріс до власного псевдо

Фото Олександра ПІЛЮКА

На закриття сезону чекали Рембо, але він так і не повернувся (Фото, відео)

Ім’я відомого голлівудського персонажа носить здоровезний карп — старожил трофейного озера Кричевичі, що в Ковельському районі. Так лускатого охрестили українські спортсмени, які займаються карпфішингом. Цей вид риболовлі вважається елітним і передбачає цілковите «порозуміння» рибалок зі своєю здобиччю

Того дня ми потрапили в осередок дуже заразливої інфекції. У цьому нас переконували ледь не всі, хто зібрався на турнір–фестиваль «Volyn CARP Fest III».

— Це взагалі як серйозна болячка, той, хто захворів один раз, не вилікується. Так про улюблене заняття відгукнувся Павло Арсенюк із команди «Carp time». Його колега по «палаті», учасник «Холєри ясної» Дмитро Савка був не менш категоричним:

— Перший спійманий карп вирішує твою долю, що саме ти будеш далі ловити. Цей адреналін не забувається. Ти продаєш все, що маєш: поплавки, спінінги, решту та купуєш карпові снасті.

Чим зумовлені такі захоплені відгуки, ми зрозуміли не зразу. Втім, на завершення свята вже рахували сімейний бюджет і думали, де взяти гроші на рибальське приладдя. До речі, снасті справді вражають, складається враження, що це — продукція оборонної чи космічної промисловості. Ніяких надзвичайних пристроїв там не було, але кожна вудочка, кожна стійка для неї виглядали досконало. Команди розташувалися по периметру озера на спеціальних помостах. Тутешні умови не надто нагадували традиційні вилазки на річку чи озеро.

Хоча боротьба була доволі запеклою (кожна рибина могла змінити розподіл місць у турнірній таблиці), статус фестивалю дав змогу не надто досвідченим спортсменам трохи повчитися.

– Wi Fi, струм на кожній локації — це дає змогу сидіти довші сесії, без зайвих клопотів, — поділився враженнями член команди «1715 Мікс» Ігор Сьорак.

Водночас він наголосив, що основне задоволення від цього виду спорту не у фізичних відчуттях, а в емоціях: «Перехитрити рибу, відгадати, що їй зараз «хочеться…»

Професійним рибалкам не потрібно безперестанку чатувати біля вудок, про клювання сповістять сигналізатори.
Професійним рибалкам не потрібно безперестанку чатувати біля вудок, про клювання сповістять сигналізатори.

 Так от, відгадувати приїхали старі й малі. Деякі команди складалися лише із членів сім’ї: чоловік, дружина, діти — всі «хворі». Ключовий симптом цієї недуги — турбота про спійману рибу. У жодному випадку трофеї цих рибалок не потрапляють на сковорідку. Впійманого коропа чи товстолоба навіть зважують дуже обережно, для цього є спеціальні штуковини, щоб лускатим у них було зручно, а ранку від гачка обробляють антисептиком.

Про основні принципи спортивного карпфішингу нам розповів суддя турніру–фестивалю Віктор Шанюкевич:

— Тут найважливіше, щоб здобич якнайшвидше повернулася у водойму без пошкоджень. Через це під час змагань використовуються снасті тільки певних зразків, а всі інші — заборонені. Також спортсмени не застосовують жодних насадок чи кормів тваринного походження. Це настільки компрометуюче порушення, що людина, яку хоча б раз спіймали на цьому, вилетіла б не лише зі змагань, а загалом із цієї «тусовки» любителів коропової ловлі.

Турнір тривав два дні. І хоча боротьба була доволі запеклою (кожна рибина могла змінити розподіл місць у турнірній таблиці), статус фестивалю дав змогу не надто досвідченим спортсменам трохи повчитися.

— Ми ловили дві години тому на зовсім інші бойли (наживка для карпфішингу. — Ред.), а більш кваліфіковані рибалки нам підказали замінити їх, і ми майже відразу спіймали велику рибу, — розповів учасник команди «Trophy Hunters» Олександр Момотюк. — Щоправда, корегування тактики не допомогло спортсменам вибитися в лідери змагань. А від декого відвернулася фортуна.

— Першої доби лідирував у зоні, на другу — наче відрізало мене, вітер змінився і перестав «добивати»… — так пояснив причину невдачі Андрій Палюшинський з однойменної команди.

Такі невезіння — це природно: в будь–якому протистоянні є аутсайдери. От Миколі Дробчаку із команди «Рокко» (Дрогобицький карповий клуб) ніяк не вдавалося виманити карпа з води:

— Настрій був би кращий, якби ми хоча б від «нуля» відійшли, — говорить. — Це озеро для мене трохи дивне, бо я ніяк не можу до нього «добратися». Ми тут карпа вживу тільки у сусідів бачили. Можливо, щось із кормом не так чи десь недопрацювали. Але цього так не залишимо, повернемось і зробимо свою справу «як має бути».

Успішний результат в карп­фішингу залежить від багатьох факторів, пояснювали нам учасники турніру.

— Щоб забити гол, потрібно попасти у ворота. Тут логіка схожа: щоб впіймати рибу, потрібно її правильно кормити, влучати в точку. Це відіграє велику роль, — розповів переможець змагань Олександр Саверчук.

Його команда «Алкокарп» виманила з води 14 рибин, які разом заважили 79 кілограмів 520 грамів. На два карпика менше спіймали львів’яни і посіли друге місце — вага улову команди «Lemberg» 77,840 кг. Бронзу здобув «VO Carp» — 11 трофеїв і 65,480 кг. До речі, останній колектив отримав приз і за найбільшу спійману рибину — 13,380 кг. Коли цього карпа підняли, то подумали, що це — легендарний Рембо, втім, він виявився значно меншим. Знаменитість водойми важила понад 17 кілограмів.

Підсумовуємо нашу розповідь словами судді турніру–фестивалю Віктора Шанюкевича:

— Це пропаганда певної позиції: люди, які обмежують себе у вилові, поїданні риби, ставляться до своїх трофеїв як до друзів, а не як до їжі, сподіваються, що завдяки цьому риби у наших водоймах стане більше.

Леонід ОЛІЙНИК.

 


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.