«Холмську Богородицю ми вночі перевезли у мамин будинок» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.30 € 30.83
«Холмську Богородицю ми вночі перевезли  у мамин будинок»

Надія Горлицька майже тридцять років опікувалася чудотворним образом.

Фото kivertsi.in.ua.

«Холмську Богородицю ми вночі перевезли у мамин будинок»

З’явилися нові подробиці переховування волинської святині

У четвер, 30 січня 2020 року, вийшов номер вашої газети, у якому прочитала статтю Сергія Наумука «Холмську ікону винесли з війни на плечах у покривалі». Пораділа, що стали відомі додаткові факти про події 1944 року, коли ікона Божої Матері не опинилася на Заході, а повернулася до Холма.

З автобіографічних записів, які точно датовані моєю мамою, Надією Горлицькою (дівоче прізвище Коробчук), та з її розповідей я дізналася, що отець Гавриїл Коробчук відрядив до Любліна старшу доньку Любу з Петром Суріковим за святим образом. Відтоді він таємно перебував у родині Коробчука. Під час депортації українців з Холмщини (а Коробчуків виселили у грудні 1945 року) ікону замаскували серед інших образів Холмського собору, які було доручено отцю Гавриїлу передати в Київ. Спільне рішення ухвалили разом із отцем Іваном Левчуком, який залишився на Холмщині і пізніше був там похований.

З того часу святиню пильно охороняла родина Коробчуків. Коли отцю Гавриїлу заборонили служити в Феодосіївській церкві, що на вулиці Володимирській у Луцьку, єпархія направила його на виконання священницького обов’язку у Східну і Центральну Україну (Кагарлик, Чигирин, Звенигородку). Образ був разом з ним.

На Волині ікону посилено шукали, стежили за членами родини Горлицьких.

На пенсію отець Коробчук вийшов 1961 року і повернувся у Луцьк на постійне проживання вже без ікони. Точно не знаю, але він передав чудотворний образ, мабуть, у Чигирині або Звенигородці. Бо на Волині ікону посилено шукали, стежили за членами родини Горлицьких, обережно випитували про неї у мого тата Олексія Горлицького, який співав у хорі Свято- Троїцького собору.

У 1950–х роках Люба, старша сестра моєї мами, вийшла заміж за Дениса Ренду, який, як і мій батько, був артистом Волинської філармонії. Після її розформування Денис Ренда вивчився на священника, отримав парафію у Станіславі (нині Івано–Франківськ). Вони мали двох синів. Коли виникла тривога за долю Холмської Богородиці, отець Гавриїл вирішив передати ікону доньці Любі в Станіслав. Родина Гавриїла Коробчука в Луцьку та Івано–Франківську зберігала таємницю. Сталося так, що молодою померла Люба, а образ так і залишився в родині Рендів.

Після смерті отця Дениса Ренди Надія Горлицька (Коробчук) стала задумуватися про подальшу долю святині — хотіла повернути її на Волинь, де проживало багато холмщаків. Окрім того, син отця Дениса Микола дав знати мамі, що іконою активно цікавляться зі Львова, навіть були у Рендів в Івано–Франківську вдома.

Тоді Надія Горлицька переконала Миколу, що чудотворний образ слід доправити в Луцьк. У 1996 році ми з мамою, перемагаючи страх, вночі привезли в її будинок на Володимирській Холмську ікону Божої Матері, яка потребувала реставрації.

Порадившись з авторитетними холмщаками, на власний ризик Надія Горлицька прийняла складне рішення оприлюднити інформацію про святиню та передати її в Музей волинської ікони після таємної реставрації, яку здійснив співробітник цього закладу Анатолій Квасюк.

Подальші події в хронологічному порядку висвітлені в пресі, багато напрацювань зроблено колективом Музею волинської ікони, науковцями, політичними і релігійними діячами.

Наталія Недільська, донька Надії Горлицької


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.