До сільського вчителя з Шацького району Олександра Кравченка закордонні науковці їдуть, щоб подивитися на його комах - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.17 € 30.51
До сільського вчителя з Шацького району Олександра Кравченка закордонні науковці їдуть, щоб подивитися на його комах

Олександр Михайлович вивчає світ комах усе своє життя.

Фото Мирослави ЦюПЯХ.

До сільського вчителя з Шацького району Олександра Кравченка закордонні науковці їдуть, щоб подивитися на його комах

А назбирав він їх десятки тисяч! Заради чоловікового хобі дружина змушена була навіть пожертвувати шафою

43 роки тому Олександр Кравченко приїхав до Піщі аж із Луганська. Випускник Київського педінституту імені М. П. Драгоманова потрапив на Волинь за розподілом у далекому 1977-му. У мальовничому селі озерного Шацького краю реалізував себе як сім’янин, педагог, краєзнавець. Створив у школі музей, фотолабораторію, особисто вів гурток бальних танців. Сьогодні вчитель-методист продовжує викладати біологію та географію у тутешній школі, пропагує здоровий спосіб життя і бореться за чистоту довкілля. Втім, мало хто в районі знає, що Олександр Михайлович є одним із провідних спеціалістів-ентомологів України, автором більше 40 наукових робіт і власником унікальної колекції комах

«Так і напишіть: ваш співрозмовник — один із найкращих в Україні спеціалістів по жуках»

Сільський учитель упродовж десятків років із ентузіазмом збирає та досліджує жуків, метеликів і називає ентомологію — ​науку про комах — ​справою всього життя. Захопився нею ще в шкільному віці, відтоді вона його не відпускає. Нині Олександр Кравченко нарівні спілкується з вітчизняними авторитетами у цій галузі. У довгому списку його досягнень — ​відкриття нових видів комах, членство у Всеукраїнській екологічній лізі та Всеукраїнському ентомологічному товаристві, участь у міжнародних конференціях. Його статті у найпрестижніших наукових виданнях України з великим інтересом читають фахівці Великої Британії, Японії, Фінляндії, Німеччини і навіть приїздять до Піщі, аби побачити місця, де водяться жуки, які їх цікавлять.

Кожного метелика з цієї колекції потрібно було дослідити, розправити йому крила та пришпилити булавкою до пінопласту.
Кожного метелика з цієї колекції потрібно було дослідити, розправити йому крила та пришпилити булавкою до пінопласту.

 …Подружжя Кравченків привітно зустрічає мене у своїй затишній квартирі. Дружина Олександра Михайловича — ​Валентина Миколаївна — ​невимушено підтримує розмову, впевнено оперуючи ентомологічними термінами і час від часу підказуючи чоловікові призабуті ним життєві епізоди та прізвища колег-науковців. Неочікувано дзвонить телефон, і пані Валентина після фрази: «Розмовляємо з журналісткою» передає трубку мені.

Його статті у найпрестижніших наукових виданнях України з великим інтересом читають фахівці Великої Британії, Японії, Фінляндії, Німеччини.

— Обов’язково напишіть, що Олександр Кравченко — ​один із найкращих в Україні спеціалістів по жуках. Його поважають і цінують, бо фахівців з такими енциклопедичними знаннями в нас одиниці, — ​чую голос на іншому кінці дроту.

Це однокурсник Олександра Михайловича, професор Інституту зоології НАН України, доктор біологічних наук Олександр Радченко. «Нутром чує, коли потрібно телефонувати!» — ​усміхається мій співрозмовник. Декілька років тому саме він приїздив до Піщі зі своїми фінськими колегами. Олександр Кравченко тоді показав їм місця, де знайшов нові для Шацького нацпарку види комах.

«Хочу поближче до води» — ​«Тоді ласкаво просимо до Піщі»

Жуками й метеликами він захопився ще в дитинстві на рідній Луганщині, коли їздив велосипедом на Сіверський Донець: «Пригадую, ми з друзями купаємося в річці, а біля нас літають жуки-олені!». Тоді почав ловити комах, засушувати їх, формувати колекцію. Навіть сам, у домашніх умовах, виводив метеликів, зокрема молочайного бражника. Згодом змушений був припинити займатися улюбленим заняттям, бо захворів на тиф, а батько сказав, що причина хвороби — ​комахи і брудні руки.

Втім, перерва була недовгою. Олександр Кравченко планував вступити до аспірантури і присвятити себе науковій діяльності в сфері ентомології. Проте доля вказала йому інший шлях, який привів на Волинь. «Хочу поближче до води», — ​висловив побажання Олександр Михайлович, коли керівник райвно запитав у нього, де хотів би вчителювати. «Тоді ласкаво просимо до Піщі!» — ​почув у відповідь. Село, школа на березі Піщанського озера, доброзичливі селяни — ​усе сподобалося молодому фахівцеві. Але головним для нього було те, що ця благодатна земля, де розташувався Шацький національний природний парк, дарувала можливість відкривати і досліджувати неозоре царство комах.

Тут Олександр Михайлович познайомився з майбутньою дружиною. Живуть душа в душу вже багато років, виростили трьох дітей — ​Сергія, Наталію, Юрія, усім дали можливість здобути вищу освіту. А нині тішаться і трьома внуками.

Валентина Миколаївна пішла на великі жертви заради улюбленої справи Олександра Михайловича: звільнила від одягу шафу в будинку і віддала її під …коробки з жуками і метеликами!  

Валентина Миколаївна підтримує захоплення свого чоловіка і навіть сама чудово орієнтується в «комашиних» питаннях. Більше того, вона пішла на великі жертви заради улюбленої справи Олександра Михайловича: звільнила від одягу шафу в будинку і віддала її під …коробки з жуками і метеликами! 

— ​Це понад 100 коробок, у них — ​десятки тисяч комах, з яких досліджених і опрацьованих — ​дві тисячі видів. Усі вони водяться на території Шацького національного природного парку. І це ще не вся моя колекція, частину передав на зберігання до Києва. Не так просто, як здається, утримувати її у невеликій квартирі. А ще потрібно доглядати за нею, провітрювати і берегти від шкідників, — ​розповідає ентомолог.

«А що це лазить в рівчаку в «шубі» мулу?»

Збирати жуків можна у будь-яку пору року, навіть взимку. Одні живуть у посліді домашніх тварин, у гніздах, норах, шпаківнях, інші — ​в соломі, сіні, воді, багнюці, на рослинах, під корою дерев, а деяких можна привабити яскравим світлом лампи. Знаряддями ентомолога є повітряні сачки, пастки Барбера, ґрунтові сита, пінцети. Олександр Кравченко зауважує, що складніше збирати мікроспопічних жуків, розмір яких 0,8–0,9 мм, їх можна спіймати лише з допомогою так званого ексгаустера, який представляє собою трубку з грушею-відсмоктувачем. А ще є жуки-мертвоїди, яких зазвичай приваблюють приманками — ​трупами тварин. Ловити їх, як і мешканців гною, — ​справа не з приємних…

— А буває, що й небезпека чатує під час роботи. Мені якось у вухо, глибоко, аж до барабанної перетинки, залетів метелик. Витягнути його звідти було неможливо, тому звертався по допомогу до любомльських медиків, — ​пригадує вчений.

Олександр Кравченко на відміну від своїх колег, більшість яких займається вивченням певного виду комах, збирає і досліджує практично всі родини. Карапузики, малашки, довгоносики, короїди, вусачі, рогачі, сонечка, метелики… Правда, зізнається, що метеликів у нього мало. Вони хоч і красиві, але займають дуже багато місця, і до того ж добре вивчені науковцями. Гордістю колекціонера є малашки — ​м’які рухливі жуки, вивченням яких пан Олександр займається ще зі студентських літ.

Жуків і метеликів тримає у понад сотні коробок, у них — ​десятки тисяч комах, із яких досліджених і опрацьованих — ​дві тисячі видів. Усі вони водяться на території Шацького національного природного парку.

— Два роки тому в журналі «Вісті Харківського ентомологічного товариства» була надрукована моя стаття «Перша знахідка малашки роду CeraphelesMulsantetRey (Coleoptera: Malachiidae) в Україні». Це моя наукова розвідка. Комахи цього виду відомі в Європі, а от в Україні їх ніхто не зустрічав. Я виявив цього жука розміром до 4 мм цілком випадково — ​на осоці, що росте в нашому Піщанському озері, хоча раніше науковці знаходили його лише на ірисах, — ​ентомолог розповідає про свій недавній успіх.

Ще одним його відкриттям став жук, який «одягає» на себе мул, за котрим його не видно: «Ми саме садили картоплю, коли я побачив, як щось лазить у рівчаку в «шубі» з мулу. Забрав комаху додому, очистив. З’ясувалося, що це новий вид, який донедавна траплявся лише на теренах Польщі та Білорусі».

«Мрію про каталог і упіймати рідкісного плавунця»

Помічників в Олександра Михайловича у селі багато: і діти, і дорослі несуть до нього комах, яких знаходять біля дому чи в природі. От тільки ніхто з них не виявляє бажання займатися ентомологією ґрунтовно. Хотів зацікавити цією дивовижною і до кінця не вивченою сферою учнів, проте вони виявляли інтерес лише до збирання жуків. До наступного етапу — ​дослідження — ​справа просто не доходила.

Помічників в Олександра Михайловича у селі багато.
Помічників в Олександра Михайловича у селі багато.

Тому колекціонер із Піщі працює сам, присвячуючи своєму улюбленому заняттю увесь вільний час. У своїй роботі Олександр Михайлович послуговується бінокуляром, адже справа ця досить делікатна, ювелірна. Кожну комашку потрібно дослідити, визначивши, до якого виду вона належить; розправити їй лапки, крила, пришпилити булавкою до пінопласту на дні коробки, підписати. Крім того, немало часу займає написання наукових статей, одні з яких ентомолог готує до друку, а з іншими виступатиме на найближчих конференціях. А ще ж необхідно періодично поповнювати експозицію свіжими зразками членистоногих. Саме зараз невгамовний дослідник поставив пастки на Острів’янському озері, де хоче впіймати рідкісного водного жука-плавунця широкого.

Свій багатющий, зібраний власноруч і досліджений матеріал Олександр Михайлович хоче систематизувати в єдиному каталозі комах Шацького національного природного парку. Підготовка видання до друку — ​це знову ж таки серйозна і тривала праця. І хоч на все катастрофічно не вистачає часу, ентомолог з Піщі впевнений, що зможе реалізувати усе заплановане.

…Світ комах, найбільш численних мешканців Землі, — ​дивовижний, багатогранний і до кінця не вивчений. Якщо деякі люди просто не помічають його, то Олександр Кравченко присвячує цій захоплюючій справі своє життя. Робить це жертовно і водночас із великим задоволенням.

Мирослава ЦЮПЯХ


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.