Стрімкий балакун. Колонка Оксани Коваленко - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.19 € 32.96
Стрімкий балакун. Колонка Оксани Коваленко

Набиратися досвіду треба по-різному.

Фото sirotstvy.net.

Стрімкий балакун. Колонка Оксани Коваленко

«Добрий день. Я виховую хлопчика 7 років. Мій син розумний, добрий, але швидкий, як ртуть, ніколи не сидить спокійно. Йому вмить усе набридає, тож довго не може займатися одним і тим самим. А ще хоче бути в центрі уваги й дуже любить поговорити — ​на все у нього тисяча аргументів, навіть у школі на уроках балакає. Розкажіть, будь ласка, як краще будувати стосунки з дитиною-холериком», — ​пише читачка нашої рубрики

7-літні, а особливо хлопчики, — ​це зазвичай діти-вихори. Мало кому з них у такому віці не хочеться рухатися постійно. Через це й у школі першокласники мають уроки, коротші на 10 хвилин, а вчителі стараються у цей час ще й провести фізхвилинку. Інша важлива особливість цього періоду, про яку говорять спеціалісти з вікової психології, — ​це поява потреби у друзях. Тепер дитині мало лише гратися з ровесником чи з кимось іншим — ​необхідна «рідна душа», щоб ділитися з нею враженнями й роздумами. Ясно, що ці потреби слід враховувати й батькам та домовлятися: крутиться ота «дзиґа» перед носом, коли тільки-но мама присіла відпочити, — ​направити малого в інший куток, а не сварити, щоб усівся нарешті; хочеться йому поговорити, коли ви потребуєте тиші, — ​показуєте на годинникову стрілочку і просите почекати 5 хвилин (можна наставити телефонний будильник)… А як мине обумовлений час, обов’язково подякуйте, що витримав. Хай син почує: «А ти, виявляється, терплячий! Приємно бачити, як ти дорослішаєш!». Цей прийом навчає чекати, виховує самоконтроль. А це важливе уміння для кожного, особливо для імпульсивних людей, холериків. Згодом у школі хлопчику ще знадобиться «чарівна» сила — ​дозволяти собі говорити не на тему за сигналом дзвоника. Все, що треба, — ​тренуватися. Я б запропонувала гру: «Цікаво, а ти зможеш написати два речення (намалювати) й зовсім не розмовляти та не крутитися?» Як заохочення — ​за кожне випробування (зі збільшенням часового інтервалу) можна приклеювати у зошит кольоровий кружечок. Назбирав 10 — ​буде сюрприз. Це лиш здається, що то забавка: хлопчик з часом зрозуміє, що він може бути великим керівником для самого себе, а поки що мама з татом нехай заохочують навіть словом кожен його порив до посидючості. Допоможе знання, що у цей час діти дуже прагнуть бути дорослими. Нехай він знає, що його нове досягнення — ​це круто (що це вміє і «людина-павук» чи інший його авторитет).

Вправи, які тренують витримку й увагу, — ​це серія «10 відмінностей», лабіринти, допомагають також пазли, конструктор, ліплення.

Вправи, які тренують витримку й увагу, — ​це серія «10 відмінностей», лабіринти, допомагають також пазли, конструктор, ліплення. Правда, треба сідати біля дитини, чітко пояснювати завдання і скеровувати, «не помічаючи», що щось не виходить. Заняття мають бути недовгими, з перервами на рух.

Як краще будувати стосунки з такою дитиною? Для семиліток тато з мамою — ​ще поки що дуже авторитетні люди. Тож треба активно користуватися бажанням малих слухати про Добро і Зло й бігти до батьків за порадою й розрадою.

Мусимо наступати собі на горло в бажанні стримати їхні «небезпечні» пориви до самостійності. Адже з нею пов’язана й самооцінка. Тато і психолог Найджел Латта називає вік 7–11 років періодом великих хлопчиків, часом практики. Тож мами якось мусять їм дозволити «навчитися не падати з дерев, користуватися ножем, робити спис із палиці, губити цінні речі та помилятися, аж доки не дійде суть наслідків». І, звісно, багато чого ще у цьому питанні підкаже материнське серце.

Маєте свої теми — ​діліться. Наші адреси: okovalenko74@gmail.com або ж tsikava.gazeta@gmail.com, а поштова: 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13, «Цікава газета на вихідні».

Оксана КОВАЛЕНКО, мама