«Я задихаюся!» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.21 € 33.12
«Я задихаюся!»

Волинь-нова

«Я задихаюся!»

«Будь ласка, не можу дихати. Я зараз помру!» – це останні слова чорношкірого громадянина США Джорджа Флойда, безпорадного, із закутими в кайданки руками за спиною, коли поліцейський душив його коліном. Правоохоронець прибрав свою ногу з шиї вже бездиханного чоловіка... Лише минулого року у правовій демократичній Америці поліція була причетна до загибелі понад 1000 осіб

Розбиті вітрини, спалені автомобілі, наче здичавілі люди й охоплені полум’ям вулиці. Це те, що останніми днями ми бачимо на екранах телевізорів і в соціальних мережах. Через убивство поліцейськими темношкірого чоловіка хвилі протестів сколихнули кілька десятків американських міст. Мимоволі проводяться аналогії з революціями, які відбулися в Україні, і здається, що ми не такі – миролюбні, добрі. У нас не було жодного випадку мародерства чи вандалізму. Втім, ймовірно, сцени жорстокості показують свідомо, бо інакшими картинками неможливо привернути увагу до мирних заходів непокори. І результат не забарився – акції протесту вже поширилися Європою. Та до України так і не докотилися. І тут… вже задихаюсь я…

От тільки американські акції протесту з погромами приведуть до позитивних змін, бо свого «звіра», який залишає рвані рани на тілі демократичного суспільства, громадяни не терплять.

Я задихаюся, коли держава в особі поліцейських ґвалтує жінку-свідка, катує підозрюваних, ламає руки при затриманні, а в Луцьку на мітинг за відставку головного правоохоронця Арсена Авакова приходять… одиниці небайдужих. Задихаюся від думки, що у своїй країні не маю захисту, бо ті, хто покликаний охороняти закон, порядок і справедливість, торгують наркотиками, «кришують» тітушок, покривають бандитів, змушують брати на себе чужі злочини… Чого тільки варті кримінальні скандали останніх тижнів в Україні. 26-річну маму дитини з ДЦП із Кагарлика на Київщині просто у поліцейському відділку примушували зізнатися у крадіжці в магазині дуже «правовими» методами: надягали протигаз, наставляли зброю, погрожуючи прострелити коліно, копали ногами в туалеті, змушували пити алкоголь і ґвалтували. У Харкові правоохоронець прикрив убивство чоловіка кілька років тому, а нещодавно ті ж зловмисники перерізали горло дівчині, а тіло сховали в колекторній трубі й підпалили. На Дніпропетровщині заарештували 7 поліцейських, яких підозрюють у наркоторгівлі, а в Ковелі оголосили про підозру двом копам, які зламали руку та вивихнули передпліччя чоловікові під час затримання.

Я задихаюся, коли очільник МВС України заявляє, що випадки знущання і нелюдського поводження у поліції трапляються у різних країнах світу. Схоже, Арсен Аваков увійшов в азарт, виправдовуючи тортури. У структурі правоохоронних органів оголосили про запровадження нововведень, зокрема встановлення системи цілодобового контролю за діями посадових осіб в… 11 відділках поліції. Зрештою, за нещасну молоду жінку, над якою знущалися кагарлицькі правоохоронці, не заступився жоден із служителів закону. Мабуть, усі одним миром мазані – катують і відчувають владу над безпорадною жертвою?

За сім хвилин поліцейські США задушили беззбройного, беззахисного підозрюваного. Сьомий рік Арсен Аваков очолює українське МВС, і я задихаюся від усвідомлення, що нам ще довго ходити по битому склу, яке тривалий час розсипала репресивна машина. От тільки американські акції протесту з погромами приведуть до позитивних змін, бо свого «звіра», який залишає рвані рани на тілі демократичного суспільства, громадяни не терплять. А ми поводимося, як жертви: терпимо, стікаємо кров’ю від безправ’я і задихаємося...