Повертати людям зір — ​покликання Тетяни Єремеєвої - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.20 € 33.20
Повертати людям зір — ​покликання  Тетяни Єремеєвої

Пані Тетяна дбає про позитивні емоції та командний дух у колективі.

Фото з особистого архіву Тетяни ЄРЕМЕЄВОЇ.

Повертати людям зір — ​покликання Тетяни Єремеєвої

Десять років тому у Луцьку відкрилася клініка, названа іменем світила європейської офтальмології Збігнєва Загурського. Відтоді її двері не зачиняються, а хороші відгуки про спеціалістів ширяться багатьма регіонами України. Фахівці, які працюють у Центрі хірургії ока професора Загурського, свою репутацію оцінюють найперше кількістю осіб, які порекомендували Центр своїм рідним, друзям, знайомим. На початку року цей відсоток уже сягнув 78, що свідчить: народну рекламу колектив клініки заслужив своїм професіоналізмом. Про секрет цього успіху попросила розповісти головного лікаря закладу Тетяну Єремеєву (на фото)

Авторці цих рядків було дуже приємно, що диск її знаменитого на Волині тата — Степана Кривенького — припав до душі головному лікарю клініки.
Авторці цих рядків було дуже приємно, що диск її знаменитого на Волині тата — Степана Кривенького — припав до душі головному лікарю клініки.

 Насамперед скажу, що Тетяну Вікторівну вперше побачила ще років двадцять тому у Волинській обласній клінічній лікарні. Спілкувалися з нею кілька разів із приводу операції, яку пані Тетяна успішно провела моїй, на жаль, уже покійній мамі. Тепер було приємно думати, що з роками вона стала мудрим керівником та успішною бізнес-леді.

В її родині Щербанів не було медиків (батьки працювали інженерами), але маленька Тетянка ще в дитячому садку розповідала своїм лялькам і подругам, що вона — ​лікар. «Лікувала» їх, «виписувала» довідки, які «засвідчували», що пацієнти здорові і можуть, скажімо, «відвідувати басейн». Один із таких папірців береже й досі як зворушливий спогад про дитячі роки.

Ще одна пам’ятна річ — ​товстий блокнот, із яким після закінчення Львівського державного медичного університету прийшла працювати у Волинську обласну лікарню. Доки була студенткою, не вірила розповідям, що офтальмологія, яку обрала на п’ятому курсі, — ​бідна й неперспективна галузь медицини. Як з’ясувалося згодом, ці оповіді містили велику частку правди: з точки зору комфорту очне відділення було чи не найгіршим у лікарні, людей із довжелезних черг лікарі обстежували на обладнанні 60-х років минулого століття. Але були й плюси: не бракувало досвіду старших колег, їхніх порад, настанов. Їх молодий спеціаліст старанно записувала у блокнот.

Сьогодні з усмішкою згадує той дискомфорт, який виникав між бажанням допомагати людям і умовами, в яких доводилося працювати. Покійний чоловік Ігор Єремеєв — відомий український бізнесмен і політик — замінив тоді вікна в офтальмологічному відділенні, облаштував санвузли і деякі палати для пацієнтів. Потому Тетяна Вікторівна перевезла з дому на роботу свій комп’ютер, а трохи згодом попросила Ігоря Мироновича подарувати їй на ювілей… факоемульсифікатор — апарат, який дає змогу проводити безшовне хірургічне втручання високої складності з видалення катаракти і глаукоми.

Центр оснащений новітніми надпотужними установками та устаткуванням останнього покоління провідних виробників оптичного ринку.

Побачивши заповітний презент, втішалася ним, наче дитина. Уявляла разом із колегами та завідувачем відділення Ігорем Лагошняком, скільком людям з його допомогою зможуть повернути зір. І було прикро до сліз, коли дізналися, що для вартісного факоемульсифікатора в державній лікарні не знайшлося законного місця. Прилад довелося повернути на завод.

Поміж тим хороші друзі познайомили Тетяну Єремеєву зі Збігнєвом Загурським — відомим польським офтальмологом, професором, який провів тисячі успішних операцій, у тому числі благодійних та показових, виховав не одне покоління учнів та й досі передає свій досвід молодим колегам. В одній із розмов пані Тетяна запропонувала знаменитому окулісту: «А чи не хотіли б ви заснувати заклад зі своїм іменем в Україні?» — і стала наразі єдиною в Україні його послідовницею.

До рівня Загурського потрібно було підтягнутися тим офтальмологам із обласної лікарні, які прийняли пропозицію Тетяни Єремеєвої змінити місце роботи. Сама ініціаторка багато років стажувалася в Польщі, зокрема в Наленчуві та Люблінській університетській клініці, а також у Німеччині, удосконалювала навички у відомого офтальмохірурга Агарвала в Індії. Сьогодні головний лікар Центру хірургії ока професора Загурського, кандидат медичних наук Тетяна Єремеєва є офіційним членом Американської академії офтальмології (ААО, American Academy of Ophthalmology). А Центр оснащений новітніми надпотужними установками та устаткуванням останнього покоління провідних виробників оптичного ринку.

— У нашій клініці навіть розхідні матеріали — найкращі (з іншими не працюємо) та найвищий рівень безпеки офтальмологічних процедур. Інфекційний контроль гарантує захищеність і здоров’я кожному пацієнту. Ціни? Вони мінімальні, доступні, найнижчі в Україні, — констатує моя співрозмовниця.

А ще головна лікарка впевнена, що надійну репутацію Центру, його взірцевий імідж формують її висококваліфіковані колеги. В клініці надають фахові послуги 42 спеціалісти. З них — 5 офтальмологів, 3 хірурги, 15 лікарів різних профілів. Живуть по–родинному, вітаючи одне одного зі знаковими подіями. Кожного року їдуть у якусь незабутню подорож Україною. «Позитивних емоцій, командного духу після цього вистачає на рік», — каже Тетяна Вікторівна.

До слова, Тетяна Єремеєва з дитинства дуже багато читає. Тепер це і спеціальна література, і українська та зарубіжна класика. Її дім і кабінет тішать око барвами улюблених квітів, а серце переповнене материнською любов’ю до дітей — Романа і Софії. 25–літній син ось уже 7 років навчається в Лондоні і тепер закінчує магістратуру в одному з університетів. 12–річна донька — школярка. Як і брат, вона не планує бути лікарем, але мама для них — найкращий приклад того, як потрібно ставитися до своєї професії.

А секрет успіху? Він у тому, що Тетяні Єремеєвій дуже подобається її робота, меценатство, доброчинні проєкти. Певно, сонце — і те не сяє так яскраво, як щастя і вдячність в очах людей, яким вона повернула зір.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.